У неділю прем’єр-міністр Нікол Пашинян домігся переобрання, незважаючи на те, що лише кілька років тому привів Вірменію до нищівної військової поразки від Азербайджану та на тлі політичного та економічного тиску з Москви.
Про це пише The Guardian
Для більшості політиків виборча кампанія, побудована на втраті історичних земель та закликах до примирення з давнім ворогом, означала б політичне самогубство. Але не у Вірменії.
Перемога Пашиняна була здобута проти поля, де домінували проросійські опоненти, головний серед яких Самвел Карапетян – мільярдер, який нажив більшу частину статку в Росії і вважався головним претендентом на посаду прем’єра.
Фундаментом перемоги стала обіцянка підписати мирну угоду з Азербайджаном, нормалізувати відносини з Туреччиною та посилити зближення зі США і Європою
Пашинян переконав суспільство підвести риску під втратою Нагірного Карабаху у 2023 році, назвавши вихід країни з “пастки конфлікту” одним із найбільших досягнень.
Річард Гірагосян, директор Центру регіональних досліджень у Єревані, зазначає: “Вірменія хоче змирится з втратами і рухатися далі. Табу навколо нормалізації відносин із Туреччиною здебільшого зникло багато років тому. Щодо Азербайджану, то багато вірмен змирилися з реальністю: вони програли війну і мають небагато альтернатив”.
Проте згодні були не всі. Втрата Карабаху залишається відкритою раною, і емоції неодноразово вихлюпувалися під час кампанії. Пашиняна кілька разів знімали під час палких суперечок із біженцями з регіону, які сварили його за відмову від історичних претензій Вірменії заради миру.
На тлі виборів Москва вдалася до економічного шантажу: обмежила ключовий вірменський експорт і натякнула на можливі перебої з пільговим газом. Опозиція ж активно грала на емоціях громадян, поширюючи діпфейки про нібито масове заселення Вірменії азербайджанцями за умовами майбутньої мирної угоди.
Колишній журналіст і лідер революції 2018 року, Пашинян зберіг імідж “свого”. Він майстерно поєднує прозахідну риторику з популізмом та вірусними кампаніями у соцмережах, публікуючи неформальні відео в TikTok та Instagram. За словами політичного оглядача Татула Акопяна, Пашинян чудово відчуває настрої вулиці, що дозволяє йому легко знаходити відгук у виборців.
Попри народну любов, серед оглядачів зростає занепокоєння щодо демократичних стандартів Пашиняна. Напередодні виборів влада заарештувала низку опозиційних діячів.
“Його стиль правління є скоріше глибоко персоналізованим, ніж інституціоналізованим, – вважає Томас де Ваал, старший науковий співробітник Carnegie Europe. – Пашинян демонструє тривожну відсутність інтересу до розбудови стійких інституцій”
Після перемоги ці побоювання лише посилилися. У своїй першій промові Пашинян натякнув на необхідність арешту провідних опозиціонерів, назвавши своїх головних суперників (Карапетяна, Кочаряна та Царукяна) “триголовою партією війни”.
Зрештою, успіх Пашиняна – це не лише його особиста харизма, а й наслідок відсутності адекватної альтернативи. Як зазначають місцеві дослідники, прохідні опозиційні партії Вірменії залишаються глибоко корумпованими та орієнтованими на РФ, не залишаючи суспільству іншого життєздатного вибору.
