100400: скільки убитих орків коштує рашистам просування на один кілометр української землі

Навіть доволі ілюстративні розрахунки дають можливість оцінити кількість загиблих рашистів, які Кремль готовий обміняти на українську землю

РФ націлилась на проведення піхотних наступів, нехтуючи втратами. Неможливість забезпечення озброєнням та військовою технікою наявного 200-тисячного резерву із чмобіків, проблеми з військовою промисловістю, з якою всіма силами вичавили лише 30% пришвидшення – все це означає лише те, що Кремль буде кидати в бій сили без відповідного комплекту штатного озброєння та важкої техніки.

І, звісно, у Кремлі чудово все розуміють, а у російському генштабі цілком могли вивести формулу, яка дає відповідь на питання, скільки в цих умовах буде коштувати просування територією України. Точніше, скільки “200-х” рашистів коштує просування на кожний кілометр.

Водночас ці показники можливо приблизно та лише на рівні апроксимованої ілюстрації оцінити й самостійно. Для цього достатньо взяти дані відносно втрат противника від Генштабу ЗСУ та зрівняти просування ворога за певний період на основі мапи стану фронтів від спільноти DeepState.

Зокрема, станом на 22 грудня втрати в особовому складі РФ вже перевалили за символічну позначку і становлять 100,4 тисячі. Відправною точкою можливо взяти 1 грудня, коли втрати ворога становили 89,44 тисячі. За цей період у декілька тижнів на фронті існувало лише два райони, де ворог просувався. Так, по метру-два в день, але просувався – Піски та Бахмут. На першому просування склало 8 кв. км, на другому 20,73 кв км.

Таким чином 28,76 кв км української землі коштували Кремлю життя 10960 росіян, а кожний квадратний кілометр обходиться РФ у 381 рашист. Звісно, це винятково ілюстративні розрахунки, банально через те, що втрати рашисти несуть на всіх інших ділянках фронту. Але цілком дозволяють оцінити масштаб.

Саме тому й збільшується штатна чисельність збройних сил РФ тепер до 1,5 млн осіб. А плани Шойгу відносно формування нових дивізій, включно з артилерійськими, цілком можливо оцінювати на межі амбітності та втрати здорового глузду.