Розуміючи високу відповідальність за збереження миру у Європі і світі та безпеку власного народу, на тлі відмови наразі країн НАТО прийняти Україну до свого складу і гарантувати їй захист відповідно до ст.5 Статуту НАТО, українська влада має сама взяти на себе ініціативу стосовно проведення відповідних консультацій і дипломатичного реагування на пропозиції Москви щодо нових міжнародних домовленостей між США і Росією про гарантування невступу України до НАТО.
Про це заявив Голова політичної Партії «Сила і Честь» Ігор Смешко у блозі на “Українській правді”.
Відправною точкою дипломатичної позиції України мало б бути нагадування Росії про те, що необхідність нових міжнародних домовленостей базується на практиці виконання старих. Якщо старі міжнародні домовленості не є обов’язковими для виконання однією зі сторін підписантів – як можна довіряти новим? Адже вже існуючі порушення з боку Росії Гельсінських угод 1975 року, одним із принципів яких є і те, що територіальна цілісність країни та право суверенної держави вирішувати власну співпрацю з іншими країнами чи альянсами – не є предметом дискусій з боку інших країни, вже стали фактом історії.
Виходячи з факту порушення Росією у 2014 році територіальної цілісності і недоторканності міжнародно визнаних кордонів України, анексії Криму і окупації частини Сходу України, – що є порушенням нею таких міжнародних договорів, як Будапештський меморандум 1994 року і Договір про дружбу і співробітництво двох країн від 1997 року, – Україна, теоретично, могла б бути готовою до нових переговорів з порушеного Москвою питання, але лише у пакетному його обговоренні та при обміні можливих нових гарантій, яких вимагає Москва, на практичне вирішення наступних пов’язаних із цим питань:
1. Деокупація Росією всієї захопленої нею з 2014 року території України, включаючи Крим, та передача всіх тимчасово підконтрольних їй територій України під суверенний державний контроль України відповідно до її міжнародно визнаних кордонів.
2. Доповнення Будапештського Меморандуму 1994 року додатковою угодою з боку ядерних держав його підписантів, в якій мають бути детально визначені процедура і механізм реалізації заходів щодо майбутнього захисту територіальної цілісності та недоторканності кордонів України. Такі доповнення мають містити юридично зобов’язуючі гарантії надання Україні, якщо вона стане жертвою нової агресії, усіх можливих елементів підтримки: дипломатичної, інформаційної, економічної і воєнної.
Це пов’язано з тим, що текст чинного варіанту цього міжнародного договору не спрацював, починаючи із захоплення Росією Криму у 2014 році. Що вже призвело не лише до тяжких наслідків для України, але й до фактичної руйнації всієї системи міжнародних домовленостей у сфері ядерного роззброєння, встановленої Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Додатковим гарантом безпеки можливого нейтрального статусу України в обмін на її зобов’язання не вступати до НАТО має стати також саме НАТО. Кращим варіантом цього є приєднання НАТО до Будапештського меморандуму – як нового його колективного підписанта і гаранта надання Україні усієї можливої підтримки, якщо вона стане жертвою агресії або жертвою застосування будь-якого тиску – економічного, політико-дипломатичного, інформаційного чи воєнного.
Саме з НАТО Україна в 1997 році підписала Хартію про особливе партнерство, в якій Альянс «вітає та підтримує той факт, що Україна отримала гарантії безпеки від усіх п’яти ядерних держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як без’ядерна держава-учасниця ДНЯЗ і нагадує про зобов’язання, взяті США, Великою Британією разом з Росією, а також Францією в односторонньому порядку, які у 1994 році в Будапешті прийняли історичне рішення надати гарантії безпеки Україні як без’ядерній державі-учасниці ДНЯЗ».
Цим самим було б підтверджено дієвість ДНЯЗ і відновлено зруйнований сьогодні міжнародний правовий режим ядерного роззброєння – це стало б лакмусовим папірцем ефективності політики міжнародно-правових гарантій у ядерному роззброєнні та наочним прикладом для інших країн світу.
Виходячи з того, що Україна отримала гарантії безпеки від усіх п’яти ядерних держав-учасниць ДНЯЗ як без’ядерна держава-учасниця ДНЯЗ, а Будапештський меморандум 1994 року фактично становить із ДНЯЗ єдине ціле, – питання відновлення територіальної цілісності України є питанням, безпосередньо пов’язаним із міжнародним режимом нерозповсюдження ядерної зброї, світовою безпекою і подальшою долею процесу ядерного роззброєння у світі.
3. Надання Україні з боку США статусу головного стратегічного партнера поза НАТО – як визнання її визначного внеску у зміцнення обороноздатності США за рахунок добровільної ліквідації третього ядерного арсеналу у світі, стратегічний компонент якого був скерований саме проти США і потенційно міг знищити наймогутнішу державу світу.
Статус основного союзника США поза НАТО має сприяти поглибленню українсько-американського стратегічного партнерства у критично важливій для нас військово-технічній сфері із реальною програмою допомоги Україні в її переозброєнні і відновленні повного циклу власного виробництва критичних для оборони зразків військової техніки із використанням сучасних технологій.
4. Підтвердження суверенного права України, навіть в якості нейтральної країни, шукати посилення своєї власної безпеки і оборони шляхом укладання двосторонніх і багатосторонніх регіональних міжнародних договорів, як приклад – Люблінський трикутник чи Міжмор’я, які спрямовані на зміцнення регіонального і міжнародного миру.
Потрібно починати з двосторонніх, тристоронніх контактів і створювати всередині Європейського Союзу і НАТО групу країн, які повинні об’єднати не провідні країни Європи, а середні і маленькі країни з метою захисту спільних, загальноєвропейських цінностей колективної системи безпеки.
Таким чином, можливий шлях припинення війни у центрі Європи, деокупації українських територій, відновлення зруйнованої окупацією Криму системи міжнародного права, а також запобігання остаточній руйнації Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – це нове комплексне розв’язання питань безпеки в Євроатлантичному просторі шляхом розробки нової спільної Стратегії Заходу стосовно України та Росії.
Елементами цієї нової конструкції можуть бути зняття питання про членство України в НАТО в обмін на комплекс заходів: доповнення Будапештського меморандуму реально дієвим механізмом забезпечення територіальної цілісності й недоторканності кордонів України та неприпустимості застосування проти неї будь-якої сили: військової, економічної, політико-дипломатичної або інформаційно-підривної, і одночасно – надання Україні статусу основного стратегічного партнера США поза НАТО.
