Як тільки росія пішла повномасштабною війною проти України, саме поляки перші подали руку Україні та українцям і прихистили мільйони наших біженців, як удома. Розуміючи загрозу для обидвох народів з боку путінської орди, українці та поляки на той час просто забули усі історичні суперечки. Однак останнім часом, здалося, дружні і вже практично братні відносини, почали давати тріщину.
Чому ж окремі політики знову «взялися за своє» і нагадують про болючі сторінки в історії народів, чи немає тут «руки москви» і чи не зруйнує це дружбу між Україною та Польщею?
Про це ІА «ПІКА» розповіли архівіст, історик та директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик та політтехнолог Тарас Загородній.
- Чому прем’єр-міністр Польщі Матуеш Моравецький публічно назвав президента рф Владіміра Путіна спадкоємцем українських націоналістичних організацій?
Ігор Кулик:
Думаю, тут дві причини: або це розуміння історії навпаки, або польський істеблішмент намагається використати цю війну в Україні на власну користь, тобто «нічого особистого, тільки бізнес». Так, це може бути гра, спрямована на польський електорат і представники ультраправих сил, думаю, й надалі озвучуватимуть ті тези і теми, що й раніше.
Можливо, також, що поляки хочуть спробувати здійснити своєрідний обмін: «ми вам 100%-ву допомогу, яку обіцяли (а Польща входить у трійку за абсолютним доларовим еквівалентом військової допомоги Україні з усіх країн), а ви нам віддаєте історичну політику і не намагаєтеся писати власну історію України на свій власний лад». Нібито полякам краще видно, якою була ця історія.
Українська влада не має віддати історію своєї країни на поталу полякам
Останнє, до слова, дуже небезпечно, якщо це не гра на внутрішнього споживача, а спроба щось «відкусити» в України. Якщо ж раптом таке трапиться, українська влада не має віддати історію своєї країни на поталу полякам. Економіка для держави не має бути понад усе, адже російсько-українська війна демонструє, що для рф ця війна – далеко не економічна, а за свідомість і виживання. Українські військові воюють зараз на фронті не тому, що хочуть, щоб Україна збагатилася, а вони отримали певні преференції, а тому, що Україна має залишитися незалежною.
Тарас Загородній:
Загальний консенсус між поляками та українцями вже висловив президент Польщі Анджей Дуда, який близько двох місяців тому сказав, що обидва народи повинні нарешті забути суперечності історії. І це важливіше. Пригадати можна багато чого, але зараз не час цього робити, адже є спільний ворог. Хоча й будуть і надалі теревені щодо історичних суперечностей, хтось з поляків все одно ще порушуватиме тему УПА, стосунків українців та поляків, але загальний тренд, який склався між народами, це не змінить.
Поляки реально дуже підтримують українців. Якісь маргінали можуть щось згадати, та вони ще б згадали часи Хмельницького, коли гетьман зруйнував Річ Посполиту… Загалом курс на створення союзної держави, де-факто конфедерації між Польщею та Україною, вже триває і на такі заяви не варто реагувати.
Поляки ж розуміють, що після українців наступні вони, якщо не дай Боже росія піде далі, тож знають для себе, що краще допомогти зараз нам, ніж потім самим битися.
- Чому поляки знову заговорили про «волинську різню» і так відреагували бурхливо на слова Андрія Мельника? (У програмі “Jung & Naiv” тоді ще посол, зокрема, відповів на запитання про розправи над польським населенням. Як зазначив Мельник, у вказаний період відбувалися масові вбивства як поляків, так і українців. “Це була війна”, — сказав дипломат)
Ігор Кулик:
Усю свою історичну політику ХХ століття Польща вибудовує у форматі того, що вони – найбільші страждальники, часом навіть за таку «тезу» вони змагаються з євреями. Адже поляки перші зіштовхнулися з Другою світовою, яка почалася, власне, з території Польщі. Тому з позиції слабкого і страждальника легше озвучувати такі історичні наративи, мовляв, «нас убивали, а ми захищалися, або чинили певні дії з позиції оборони». Для поляків, очевидно, незручна правда про те, що у війні є «чорне і біле» і немає людей, які є непричетними до злочинів чи наслідків війни.
Мельник натомість говорив правду, не заявив, що «поляки почали війну», чи «поляки більше скоїли вбивств, ніж українці». Він як політик та дипломат не втрутився в історичні паралелі і не давав своєї оцінки, а озвучив загальні факти. До речі, наше МЗС мало би його підтримати, а то виходить, що воно підтримує іншу думку.
Загалом для українців важливо для себе ухвалити певну позицію щодо україно-польського питання, зокрема щодо подій на Волині.
Тарас Загородній:
Українці з поляками знайдуть спільну мову, тим більше, що у нас є спільний ворог
Я кажу, що тут варто глянути на приклад відносин Німеччини та Франції: скільки всього було в їхній спільній історії, але змогли ж ці країни домовитись. Причому, що народи – абсолютно різні, але припинили ж ворожнечу. Тому я впевнений, що українці з поляками також знайдуть спільну мову, тим більше, що у нас є спільний ворог, та й народи схожі за мовою та культурою. Поляки вже навіть слово «паляниця» вимовляють без акценту.
Маргінальні групи, які підтримують рф у Польщі, звичайно, є. Але загальне бажання домовитись очевидне.
- Є тут «рука москви»?
Ігор Кулик:
Поляки свідомо звужують і часові рамки, і територіальні межі, якщо говорити про події на Галичині, зокрема пацифікацію, упокорення, які почалися не в період Другої світової війни, а ще в час Речі Посполитої міжвоєнного періоду. Рука москви, звичайно, у таких випадках, як із провокаціями навколо відповідних заяв і подій, є, але є і грунт, який підживлюють політики. Загалом історичні події мають «розкопувати» не політики, а історики: нехай підуть в архіви і спробують цей період історії проговорити. Натомість польські політики просто заробляють на цьому політичні бали, та чи вони розуміють, що якщо не дай Боже, Україна впаде, путін прийде відразу до них?
- Яка має бути реакція МЗС України на відповідні заяви польських посадовців?
Тарас Загородній:
Думаю, що достатньо спокійною, без істерик: палицю перегинати не потрібно. Але думаю, що коли Мазовєцкий порівняв путіна з керівниками УПА, це більше образливо для росіян, ніж для українців. Загалом ми залежимо від поляків по логістиці, Польща зараз є нашим тилом, адже через цю країну йде постачання зброї для України, тому можна домовитися і забути про історичні суперечності. Чубитися можна буде хіба що після нашого бенкету на красній площі.
Марія Волошин, ІА «ПІКА»
