Чому США бояться поразки Росії та Путіна?

Від початку великої війни в Україні шириться думка, що США надають Києву достатньо військової допомоги, щоб вижити, але недостатньо, щоб перемогти, пише американське видання Newsweek.

Автори статті зазначають, що таку позицію Вашингтона можна пояснити побоюванням, що стратегічна поразка Кремля в Україні може призвести до хаосу в межах російських кордонів, можливо, до відставки президента Володимира Путіна, жорсткої регіональної боротьби за владу та ризиків, пов’язаних зі зброєю масового знищення.

На тлі дедалі більшої загрози з боку Китаю така “євразійська анархія” створить для Білого дому багато нових проблем, вказує  Newsweek.

“Українці дійсно бачать постійну нерішучість і занепокоєння щодо можливої ескалації й небажання провокувати росіян”, – зазначив в інтерв’ю Newsweek Деніел Вайдич, президент Yorktown Solutions і один з найвідоміших українських лобістів у Вашингтоні.

За його словами, українці вважають, що, попри всю допомогу і підтримку, США не мають реального бажання, щоб українці рішуче розгромили росіян через побоювання, що це призведе до внутрішніх смут і розвалу Росії.

Американські й західні союзники в приватних розмовах неодноразово критикували наступ України. У серпні New York Times писала, що, на думку американських експертів, українці занадто розпорошували свої сили на фронті й не змогли сконцентрувати достатньо вогневої потужності в одному місці, щоб прорвати оборону росіян.

Однак чимало українців вважають, що США теж несуть певну відповідальність за поки що недостатньо успішний контрнаступ.

“Я вдячний США як лідерам нашої підтримки, але я сказав їм і європейським лідерам, що ми хотіли б почати наш контрнаступ раніше, і для цього нам потрібна вся зброя і матеріальні засоби. Чому? Просто тому, що якщо ми почнемо пізніше, то це буде йти повільніше”, – заявляв президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN у липні.

Такої думки дотримується багато хто в Києві, зазначає Вайдич і додає, що значна частина допомоги не надходить до українців так швидко, як могла б.

Це, на думку експерта, мало вирішальний вплив на ситуацію на місцях.

“Весняний наступ цього року був би весняним наступом, а не липневим, що мало величезне значення. Адже це дозволило росіянам окопатися і зміцнити свою оборону”, – додав Вайдич.

Крім того, Києву доводиться вести важку боротьбу за кожну нову систему озброєнь НАТО, пише видання.

Перші основні бойові танки американського виробництва прибули в Україну в жовтні, через понад півтора року після початку повномасштабного російського вторгнення. А винищувачі F-16 ЗСУ отримають лише навесні 2024 року.

Україна веде війну за національне виживання, вказують автори статті. Однак Байден та інші західні лідери чітко дали зрозуміти, що західна коаліція відповідає за глобальне виживання.

Білий дім виступає за поступове надання військової допомоги Києву. Надто швидка допомога може спровокувати небезпечну ескалацію з боку Росії, підкреслюють американські чиновники.

Такий підхід викликав розчарування.

“Українці вважають себе нашими партнерами”, – заявив Newsweek Стівен Мур, колишній керівник апарату колишнього головного заступника лідера Республіканської партії Піта Роскама, а нині американський волонтер й засновник Ukraine Freedom Project в Києві.

“Ми постачаємо зброю, а вони – життя своїх найкращих людей. Українці не отримують зброї, яку ми їм обіцяли, і не отримують зброї, якої вони потребують”.

Дехто сподівається, що прихід зими і відносно статичний фронт сприятимуть новим мирним переговорам.

Видання нагадує, що Путін неодноразово заявляв, що готовий до цього, але лише за умови, що Україна погодиться на “нові територіальні реалії” – віддати Москві близько 20% своїх земель. Зеленський, своєю чергою, відмовився від переговорів на російських умовах й відкинув припущення, що війна зайшла в глухий кут.

“Ми не маємо права здаватися. Яка альтернатива? Що, нам потрібно віддати третину нашої держави? Це буде тільки початок. Ми знаємо, що таке заморожений конфлікт, ми вже зробили для себе висновки. Нам потрібно більше працювати з партнерами щодо протиповітряної оборони, розблокувати небо, дати можливість нашим винищувачам здійснювати наступальні дії”, – заявив український президент.

Він також заперечує будь-який тиск з боку західних партнерів з метою повернутися за стіл переговорів.

Вайдич каже, що теж не бачить жодного примусу. “Якщо деякі західні лідери думають про це, то їм потрібно переконати не президента Зеленського, а український народ”, – сказав він, наголосивши на стійкій суспільній підтримці повного звільнення України.

Однак Київ не може продовжувати війну без підтримки Заходу, особливо США, вказує видання.

“Зима і невдалий літній наступ вимагають всебічної переоцінки нинішньої стратегії як з боку України, так і з боку її партнерів”, – пишуть Річард Хаас і Чарльз Купчан з аналітичного центру Council on Foreign Relations.

Обидва аналітики заявили Newsweek, що ані США, ані Україна ще не досягли цього моменту.

“Ця широка публічна дискусія назріла і є необхідною. Раніше такі розмови були майже табу… Але це небезпечна ситуація. Саме так війни тривають нескінченно. Хороша стратегія – це не тільки про те, що бажано, але й про те, що можливо”, – сказав Купчан Newsweek.

Хаас, своєю чергою, запропонував “проміжне визначення успіху”, яке радше ставить на паузу, ніж відкидає повне звільнення територій.

“Можливо, доведеться почекати роки або навіть десятиліття, щоб досягти ширшого визначення успіху. Можливо, доведеться почекати на появу пост-путінського керівництва, або пост-пост-путінського керівництва”, – каже Хаас.

За його словами, повне звільнення “навряд чи можливе з огляду на військовий баланс”.

“У нас вже було два сезони бойових дій. Я не бачу підстав стверджувати, що якби був третій, четвертий чи п’ятий, Україна змогла б досягти цієї цілі”.

На його думку, щоб Україна вижила, необхідно, щоб Росія розчарувалася.

“І нинішню ситуацію я б описав як стратегічну перемогу України і Заходу. Це не все, але це багато. І це не виключає більшого в майбутньому”, – вважає Хаас.

За словами ж Купчана, Вашингтон вважає, що “Зеленський не готовий до зміни стратегії щодо припинення війни. Якщо українці не готові до цієї розмови, то Захід не збирається їм її нав’язувати”.

“Я припускаю, що за зачиненими дверима обговорюють варіанти закінчення війни. Але поки не буде відчуття, що самі українці готові до цієї розмови, не думаю, що ви побачите її в публічній площині”, – зазначив експерт.

На його думку, настане момент, коли українці самі почнуть запитувати: “Що нам робити?”

“Можливо, в якийсь момент для України має сенс інвестувати ресурси, які вона отримує від Заходу, в оборону і відновлення 82% територій, що перебуває під контролем Києва”.

Автори статті вважають, що Києву не сподобається, якщо західні партнери закликатимуть до капітуляції, хоч і в короткостроковій перспективі, адже війна вже призвела до загибелі тисяч людей.

Українці травмовані колективною нездатністю Заходу притягнути Путіна до відповідальності у 2014 році, пише видання, вони також розчаровані неспроможністю виконати гарантії безпеки, надані Україні Будапештським меморандумом 1994 року, за яким Київ відмовився від своєї ядерної зброї радянських часів.

Мало хто з українців хоче дозволити російському диктатору залишити собі трофеї, отримані внаслідок чергової хвилі агресії, зазначає Newsweek.

Однак Київ відчуває дедалі більший дискомфорт Заходу, вказують автори статті.

“Можливо, це знак для нас, для українців, що ми повинні обговорити ще кілька варіантів того, як зупинити цю війну, а не лише досягти наших кордонів 1991 року – зараз цього дуже важко досягти… Можливо, [є] щось середнє”, – сказав Newsweek Іван Ступак, колишній офіцер СБУ, а нині радник комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради.

Він також зазначив, що “росіяни ніколи не виконували своїх обіцянок”, і тому залишається відкритим питання про те, як “змусити РФ дотримуватися свого слова?”

На думку професора Купчана, Росія вже зазнала глибокої стратегічної поразки.

“Путін втратив Україну. Ми це знаємо. І тепер питання полягає в тому, чи отримає він втішний приз, утримуючи якийсь відсоток української території”.

На думку Хааса, нинішня російська стратегія базується на припущенні, що “все йде своїм шляхом”.

“Вони бачать популістські політичні тенденції, вони бачать опитування в Сполучених Штатах. Гадаю, стратегія Путіна зводиться до того, що “побачимо, що буде через рік”. Припускаю, що він ставить свічки за перемогу Трампа”.

Купчан вважає, що Україна і Захід повинні планувати “довгу гру”, як це робить Путін.

“Ви добиваєтесь припинення бойових дій, повертаєте Україну на шлях процвітання, а потім чекаєте, коли Путін піде, і сподіваєтесь, що настане день, коли Росія за столом переговорів поверне Україні її територію”.

Він наводить приклад Естонії, Литви і Латвії, і нагадує, що у 1985 році майже ніхто не вірив, що вони будуть незалежними демократіями і членами НАТО.

“Всі говорять про те, що Путін перечекає Україну і Захід. Я думаю, що ми перевернули ситуацію. Ми його перечекаємо”, – резюмує експерт.