Боротьба з олігархами – це «вічна» тема, якої раз-по-раз любить торкатись Президент України Володимир Зеленський. Насправді, доволі безглуздим було б стверджувати, що олігархат не завдає шкоди українському бюджету та політиці. Монополізація ринків, контроль над цілими галузями і найбільші українські засоби масової інформації – все це належить найбагатшим українцям. До слова, обіцянки побороти таке явище давали чи не усі президенти України, проте реальні кроки анонсував Володимир Зеленський.
Так, нещодавно президент України розповів про новий «антиолігархічний» законопроект. Він має суттєво обмежити вплив олігархів на політику, економіку і державку казну України. Новий закон передбачатиме збільшення мінімального податкового зобов’язання, введення податку на доходи від продажу продукції, отриманої з земельних ділянок більше 0,5 га, заборона на виїзд за кордон, штрафи за несплату акцизного податку, екологічний податок та інші нові «правила гри». Це, за задумом Офісу Президента, має суттєво обмежити права та вплив українських олігархів.
Таку ініціативу більшість українців зустріли радо. А чому б ні, адже йдеться про обмеження для осіб, які контролюють тарифи та ЗМІ в Україні? Проте є і скептики, які вважають, що ця «гра не варта свічок». Вони посилаються на неспроможність Зеленського реально протистояти олігархам та «замилювання очей», мовляв, що всі ці речі робляться виключно для того, щоб відволікти суспільство від ринку землі, який стартує 1 липня. До того ж, ні для кого не секрет, що більшість активів українських олігархів за документами належить «третім» людям, а не їм персонально.
То наскільки реально втілити такі амбітні плани в Україні, як бути із «підставними» особами, які володіють активами олігархів «на папері» та яким чином можна боротись із цим явищем? Про це журналісту ІА «ПІКА» розповіли політичний аналітик Олександр Кочетков, кандидат політичних наук Василь Мокан та правознавець, державний і громадський діяч Віктор Шишкін.
Наскільки можливо реалізувати такий законопроект?
Олександр Кочетков:
По-перше, досі ніхто не бачив остаточного тексту цього законопроекту, ми знайомі лише із витоками. Для того, аби сказати про це чітко і відповідально, нам треба бачити сам документ і його остаточну редакцію.
Але згідно того, що було озвучено Володимиром Зеленським і його оточенням, мова йде навіть не про можливість його реалізації. Тобто, виконати таке ми можемо, але сам законопроект не виконає своєї мети – олігархи не постраждають. Натомість може постраждати будь-яка особа, яка не сподобається в Офісі Президента і її назвуть олігархом. З тієї інформації, яку нам подає ОП, вся ця «акція» має дві мети: певним чином «легалізувати» олігархів, щоб вони більше вносили до бюджету, і спробувати відібрати або хоча б взяти під певний контроль ЗМІ. Кожен наш олігарх має цілий мас-медійний холдинг і доволі потужний. Тому президент хоче якимось чином «накласти лапу» на ці активи.
Чого влада досягне? Якщо відверто, то олігархи як були, так і залишаться. Крім того, ще й до цього списку додадуться аграрні олігархи через новий закон про ринок землі.
Василь Мокан:
Я б розпочав із самої суті ідеї. Вона полягає у тому, що в Україні сьогодні є суспільна і політична підтримка влади стосовно деолігархізації. Це означає, що якщо ми не ліквідуємо, то мінімізуємо вплив крупного фінансового капіталу на політику та монополізацію окремих частин бізнесу, в тому числі й тиск на політику і чиновників за допомогою ЗМІ. Тобто, мова йде про те, що всі мають бути в однакових умовах і сплачувати податки, не використовуючи фінансові чи політичні інструменти для отримання преференцій для свого бізнесу «сірим» чи «чорним» способом. Це суть ідеї.
Як її реалізувати? Скоро має бути зареєстрований відповідний законопроект від президента. Народні депутати поки самого тексту не бачили, тому говорити про його норми я не можу. Проте я розумію, що там буде пропонуватись законодавче визначення статусу «олігарх», всі його критерії та всі інструменти, якими можна буде обмежити їхній вплив. Я впевнений, що у парламенті це питання набуде неабиякого резонансу і точно будуть пропозиції від комітетів ВР щодо скасування законопроекту. Наприклад, я повністю підтримую цю ідею, але маю питання, яким чином визначати вплив на політику певного власника ЗМІ? Мова йде лише про великі телеканали чи також і про інтернет-ресурси? А якщо в людини у власності регіональний ЗМІ, то вона вже олігарх? Про який обсяг коштів, заробітків та монополізації йдеться? Також в мене виникають питання щодо заборони брати участь у політичному житті України. Тобто, як це корелюється із конституційними правами на активне і пасивне виборче право? Особисто я виступаю за деолігархізацію та прозорість фінансування політичних партій. Я також за демонополізацію ринків та вдосконалення і виконання на практиці антимонопольного законодавства. Я прихильник законопроекту про лобізм, щоб ми чітко бачили, хто представляє чиї інтереси, як це є у США. Тобто, одним законопроектом все це вирішити буде складно. Проте запит у суспільстві на це є і якщо це зробити правильно з огляду на Право, то це може бути доволі серйозним поштовхом.
Віктор Шишкін:
Олігархи – це не юридичне поняття, це суто політологічний термін. Я не знаю, як можна вводити закон з політологічними поняттями. От що таке олігархія і хто такий олігарх? Для мене це дивно.
У світі такі речі називаються антимонопольним законодавством. Або ж, «антикрадіжкове» законодавство. Світ це пройшов вже давно, а в нас вже є антимонопольні закони. Скажіть, що владі оцих так званих реформаторів заважає використовувати його у боротьбі з тим, що вони називають олігархатом? Я думаю, що це чергове намагання ввести суспільство в оману. Нашу увагу таким чином хочуть «переманити» від головного – продажу української землі, який почнеться із першого липня. Нам говорили про контрабандистів і таке інше. У нас є стаття кримінального кодексу про контрабанду – працюйте. Ще були канали Медведчука та інші «маневри». Я також проти ЗМІ Медведчука, але це, на мою думку, відволікання уваги.
Українські олігархи доволі часто використовують підставних осіб, через яких і здійснюють контроль над ЗМІ та різного роду активами. Як бути із цим?
Олександр Кочетков:
Це радше буде «договорняк» щодо взаємодії в інформаційному просторі. Але як відібрати ці активи – не відомо
Так ото ж. Олігархи ж розумні. Не можна казати, що вони стали такими багатими випадково. Вони ховають свої активи, переписують їх на сторонніх людей і таке інше. Тому як це забрати – питання відкрите. Думаю, це радше буде «договорняк» щодо взаємодії в інформаційному просторі. Але як відібрати ці активи – не відомо. Якщо буде така спроба, то відразу буде зустрічний судовий позов до Лондону, де Україна програє.
Цей законопроект не передбачає жодної процедури, які ускладнили б життя олігархам. Такі люди просто потраплять у якийсь реєстр і в них нібито виникнуть певні проблеми за кордоном. З якого дива? Хто буде зважати на український реєстр? Це буде аналог сайту «Миротворець». Для того, щоб позбавити привілеїв будь-кого, у тому числі й олігарха, треба мати вирок суду. Для цього треба довести, що вся власність і активи, які належать людині, отримані незаконним шляхом. Тобто, це вкрай складна процедура, особливо з урахуванням часу, який минув з моменту набуття цих вищезгаданих активів. Можна ввести якісь санкції і зробити так, як зробили із каналами Медведчука, – перекрити доступ до них і вимкнути їх з ефіру. От суто технічно це можливо. Але Офіс Президента хоче, щоб ці канали перейшли на його бік, а не просто замовкли. Я передбачаю, що це буде просто чергова домовленість з олігархами щодо певного наповнення українського бюджету (бо владі вкрай не вистачає грошей) і ще якась взаємодія між владою і цими інформаційними холдингами. Іншими словами, їх не заберуть, а просто ОП отримає на цих каналах певний ефірний час, яким він зможе розпоряджатись.
Василь Мокан:
В мене також є це питання. За попередньою інформацією, у цьому законі буде йти мова про те, що якщо людина підпадатиме під визначення «олігарх», то вона буде змушена передати права на свої ЗМІ людям із бездоганною репутацією. Яким чином ці люди «з бездоганною репутацією» мають визначатись? Чи це не будуть якісь «треті» особи, які все одно будуть продовжувати редакційну політику своїх попередників? Тобто, треба бачити текст законопроекту і аналізувати конкретні норми. Що стосується ЗМІ, то це доволі небезпечна практика – регулювати інформаційний ринок на основі законодавчих ініціатив. В нас абсолютна більшість ЗМІ знаходиться в приватних руках і одним законом ми не зможемо врегулювати ринок так, щоб змінились власники, а з ними і суть діяльності. Але те, що олігархія не має впливати на політику та свідомість нації, маніпулюючи редакційною політикою, це точно.
Віктор Шишкін:
Не знаю, наскільки дієвим це буде у виконанні нашої влади, але боротись із цим можна. Якщо чогось не вистачає в антимонопольному законодавстві, допишіть. Навіть те, що там вже є, хіба воно застосовується у боротьбі з монополією у засобах масової інформації? Ні. В нас одна людина може володіти або кількома телеканалами, або мати пакет на право власності кількох холдингів. Ну так обмежте це, нема питань! Або зобов’яжіть їх продати свій пакет акцій чи скоротити його. Світ із цим має справу вже приблизно сто років, нам треба просто діяти, а не відволікати суспільство своїми ідіотськими ініціативами.
Яким чином можна загалом врегулювати таке явище як олігархат?
Олександр Кочетков:
Починати треба з головного – відрізати олігархів від доступу до нашого бюджету
Починати треба зовсім з іншого боку. Зробити великий бізнес, який, до речі, займається політикою і має у власності засоби масової інформації, – це не новина, таке у світі є. Вони впливові в інших державах, але вони не мають такого визначного впливу, як в Україні. Починати треба з головного – відрізати олігархів від доступу до нашого бюджету. Вони ж неефективні з огляду на сам бізнес. Олігархи виживають тому, що вони мають доступ до казни, підвищують нам тарифи і весь прибуток кладуть до своєї кишені. Пізніше виводять його з України через офшори. А всі втрати лягають на бюджет, тобто на громадян України. Тому треба від’єднати їх від «співпраці» з бюджетом і позбавити їх можливості використовувати казну. Але тоді будь-яка країна, зокрема і наша, опиниться без тіньового ресурсу, який вона використовує. Якщо це зробити, то це перетворить олігархів у невеликих бізнесменів.
По-друге, треба чітко проконтролювати, щоб, якщо олігарх утримує ЗМІ, то він має робити це прозоро. Або засіб масової інформації має бути прибутковим, чого в Україні немає, або щоб гроші на утримання йшли із офіційного прибутку. А всі такі люди офіційно в «мінусах», щоб не платити податки. Якщо це вивести у «білу» площину, то вони почнуть думати про глядацький рейтинг, репутацію, перестануть транслювати пропагандистські матеріали і таке інше. Такі ЗМІ будуть думати, як зацікавити свою аудиторію.
Василь Мокан:
На мій погляд, все одно треба починати таку роботу. Справа у тому, що в нас ще ніхто не боровся з олігархами. Ба більше, багато людей, які були при владі, також були представниками олігархату. Зараз для цього є політична воля і запит суспільства, тому мені здається, що початок цього процесу є дуже вчасним. Але, як я вже казав, таке явище неможливо побороти одним законопроектом, тому це має бути цілий комплекс заходів та законопроектної роботи. Насправді, ця ініціатива президента може стати добрим початком практичної роботи з деолігархізації. Як воно піде далі – питання відкрите. Це буде залежати від парламенту і того, як воно буде реалізовуватись на практиці.
Віктор Шишкін:
На практиці все дуже просто. Є, наприклад, телеканал «Україна», який належить Рінату Ахметову і постійно говорить про його благодійність. От він обікрав людей, а його ЗМІ розповідають, який апарат він подарував лікарні. До речі, за гроші тих же людей. Ну от і обмежте його. Дозвольте йому мати пакет акцій лише в одному телеканалі і то максимум 40% . От і все, що тут вигадувати? Це просто треба робити.
