Те що РФ використовує зенітні ракети для ударів по містах, наприклад по Харкову чи Миколаєву вже добре відомо, але схоже, що тепер під постійною загрозою їх удару й Київ
Вранці 14 грудня Київ потрапив під ракетний обстріл, який став доволі несподіваним через те, що лише після ударів був поданий сигнал повітряної тривоги. На момент публікації даних щодо потерпілих немає, відомо про пошкодження, без критичних наслідків, об’єкту інфраструктури, пошкодження гаражів у Голосіївському районі та декількох автомобілів у Дарницькому районі.
Окрім того, уламки ракети були знайдені на території Національного музею народної архітектури та побуту України “Пирогово”.
В ефірі “24 каналу” речник Повітряних сил Юрій Ігнат повідомив, що “скоріш за все, це ракети, які летіли по балістичній траєкторії. З північного напрямку. Балістика не є доступною, щоб ми її виявляли і збивали”.
В цій ситуації можливо одразу виключити удари крилатими ракетами чи дронами-камікадзе на кшталт Shahed-136. Серед наявних варіантів – балістичні ракети для ОТРК “Искандер”, або інші балістичні ракети, а також зенітні ракети для ЗРК С-300/400.
Повноцінні балістичні ракети через те, що вони мають доволі потужні бойові частини, зокрема у “Іскандера” 480 кг, можливо також виключити через наявну інформацію щодо незначних ушкоджень наземних об’єктів. Саме тому наразі, на основі вкрай обмеженої інформації, можливо зробити припущення, що для удару РФ використала саме зенітні ракети.
Щодо дальності застосування зенітних ракет для ЗРК С-300/400, то мова йде про позначки 110-120 км. Саме цей показник був офіційно верифікований. Ще 28 липня ворог здійснив понад 25 пусків з цих комплексів по наземних об’єктах на території Гончарської територіальної громади Чернігівського району. Відповідно до офіційного повідомлення Оперативного командування “Північ”, пуски були здійснені з білоруського аеродрому “Зябровка”.
Якщо взяти показник 120 км за основний, то його не вистачає для здійснення пуску з території цього білоруського аеродрому. І єдиним варіантом для пуску по Києву залишається “апендикс” білоруської території у районі Комарина.
У випадку пусків по Києву з аеродрому “Зябровка” дальність польоту ракети має складати до 230 км. І маємо зазначити, що публічні супутникові знімки Sentinel демонструють, що цей аеродром виведений з консервації.
Також на ньому помічені підготовлені позиції для РЛС, які, в тому числі, можуть входити до складу ЗРК С-300 та/або С-400. Але зазначимо, що супутниковий знімок був зроблений ще 7 січня, надалі над аеродромом панувала щільна хмарність на рівні понад 95%, а знімки у радіолокаційному діапазоні не дозволяють говорити про активну експлуатацію літовища.
Водночас коли мова йде про зенітні ракети для С-300 чи С-400 необхідно розуміти, що вони можуть використовувати різні ракети. Наприклад, найстарішою ракетою є 5В55, уламки якої вже знаходили у місці влучань, наприклад, на Харківщині. Дальність знищення повітряних цілей 5В55 складає 75 км, розмір бойової частини 133 кг з них 47 кг вибухової речовини. Точна дальність при запуску по балістичній траєкторії для ураження наземних цілей невідома.
Справа в тому, що за логікою стандартного використання зенітної ракети для удару по наземній цілі з комплексу С-300 все впирається у дальність радіогоризонту через радіокомандне керування ракетою. Тобто наземна РЛС має вести цю ракету до цілі. І саме це було закладено у логіку використання ЗРК для ударів по наземних цілей у часи СРСР, що навіть тоді вважалось крайнім екстреним випадком.
Але, з огляду на все, рашисти запускають зенітні ракети на більшу дальність і втрачають керування десь на висоті 1 км, після чого ракета вже просто падає кудись у район. Зазначимо, що 5В55 має контактний датчик цілі, який видає команду на підрив бойової частини під час прямого влучання або при прольоті поблизу цілі.
Окрім 5В55 у РФ булв завершена розробка зенітних ракет 40Н6 та 48Н6, які увійшли до складу С-400. При цьому 40Н6 має найбільшу задекларовану дальність – до 400 км. Але це більш ніж коштовна ракета, бо вона оснащена власною радіолокаційною головкою самонаведення та призначена для ураження літаків типу AWACS, повітряних командних пунктів, стратегічних бомбардувальників тощо. Більше того, існує інформація щодо її прийняття на озброєння у 2018 році, але не про серійне масове виготовлення.
48Н6 та її модернізовані версії мають простішу напівактивну головку самонаведення та дальності знищення повітряних цілей: 150 км для 48Н6, 200 км для 48Н6М та 250 км для 48Н6ДМ. Вага бойової частини складає 145, 150 та 180 кг відповідно.
Таким чином, для пуску з аеродрому “Зябровка” РФ цілком може використовувати 48Н6. При цьому втрата керування ракетою буде проходити на висоті близько 3 км через дальність близько 230 км. Останнє взагалі не гарантує будь-якої точності, але коли мова йде про терористичний удар по місту розміром 40 на 40 км це й немає величезного значення.
Також якщо взяти за основу, що пуск ракет 48Н6 по наземних цілях можливий на дальності 230 км, то він тоді можливий і з території прикордонних районів Брянської області.
Водночас ефективна боротьба з зенітними ракетами 5В55 чи 48Н6 потребує наявності комплексу протиракетної оборони. А найбільш доцільним засобом захисту є взагалі не перехоплення ракет, а знищення самих пускових, РЛС та командних пунктів ЗРК.
