Публікація в журналі The Economist під назвою “Зимова війна” викликала в Україні багато галасу. В ній упаковано два меседжі: заклик України до західного істеблішменту та зустрічне послання західного істеблішменту Банковій.
Український меседж: “війна висить на волосині”
Загалом публікація в The Economist — це великий успіх Офісу президента. Термінові потреби України через можливий російський наступ стали центральною темою номера журналу. І справа не лише у колажі на обкладинці, де впізнаються особи Володимира Зеленського, головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Сирського, а й у потужній подачі теми. Крім двох редакційних статей, публікація у журналі та на сайті включає інтерв’ю Зеленського, Залужного та Сирського з коментарями, а також статтю керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Таких фундаментальних публікацій у західній пресі на тему “Що має Захід зробити для України” досі не було.
Причому все це — не парадні матеріали, не хизування успіхами, а навпаки, швидше холодний душ для західних читачів, якщо ті вважають, що поточні темпи західної військової допомоги Україні є достатніми. Це видно вже з назви редакційного огляду: “Володимир Зеленський та його генерали пояснюють, чому війна висить на волосині”.
“У нас на сході дуже важка, складна ситуація”, — розповів Зеленський. Генерал Сирський підтвердив, що російським військам вдалося зупинити український наступ на Луганщині, використовуючи тисячі нещодавно мобілізованих солдатів. На його думку, це показало, що кампанія Путіна щодо мобілізації на війну може спрацювати. Досить добре підготовлені солдати тепер масово з’являються по всій східній лінії фронту. Це викликає занепокоєння, каже генерал, але ще більш нагальною проблемою є підтримка постачання зброї в Україну. Боєприпаси витрачаються зі швидкістю, як під час Другої світової війни. Бої виграє та сторона, яка достатньо швидко доставляє снаряди до гармат.
А генерал Залужний розповів про необхідність готуватися до того, що наші проблеми наростатимуть. По-перше, на нас чекає новий російський наступ, і нам потрібна військова допомога Заходу, щоб його відбити: “Дуже важливе для нас стратегічне завдання — створити резерви та підготуватися до атаки, яка може відбутися в лютому, у кращому випадку в березні, у гіршому — наприкінці січня, вона може початися не з Донбасу, а в бік Києва з Білорусі, не виключаю і південного напрямку. Ми зробили всі розрахунки — скільки нам потрібно танків, артилерії тощо. Це те, на чому зараз усім потрібно зосередитися. Я поговорю про це з Міллі [мається на увазі голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал армії Марк Міллі]. Якщо не отримаємо, звичайно, боротимемося до кінця. Але наслідки передбачити нескладно”. Наприкінці інтерв’ю він ще раз наголосив: “Росіяни готують близько 200 тисяч свіжих солдатів. Я не сумніваюся, що у них буде ще одна спроба піти на Київ”.
По-друге, Путін і далі битиме по нашій енергетичній інфраструктурі, і нам терміново потрібні системи протиповітряної та протиракетної оборони, інакше може статися катастрофа. “На мою особисту думку, я не фахівець з енергетики, але мені здається, що ми балансуємо на тонкій грані. І якщо [електромережа] буде зруйнована… ось тоді солдатські дружини та діти почнуть замерзати. І такий сценарій можливий. У якому настрої будуть бійці, уявляєте? Без води, світла та тепла чи можна говорити про підготовку резервів для продовження бойових дій?” — попередив головнокомандувач ЗСУ.
Також він попередив, що без західної допомоги в тих обсягах, про які ми просимо, ми можемо бути змушені піти на укладання мирного договору з втратою окупованих територій, як це зробила Фінляндія у 1940 р., незважаючи на відчайдушний опір її військ агресії СРСР. “Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, гадаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого. Але я не можу зробити це з двома бригадами”. Я отримую те, що отримую, але менше, ніж мені потрібно. Ще не час звертатися до українських солдатів так, як Маннергейм звертався до фінських солдатів. Ми можемо і маємо звільнити набагато більше території”, — заявив генерал Залужний. “Він має на увазі промову, яку вищий фінський генерал виголосив перед військами у 1940 році після жорсткої мирної угоди, згідно з якою землі були передані Радянському Союзу”, — пояснив у своєму редакційному коментарі The Economist.
Зрозуміло, наш головнокомандувач підбирав такі аргументи, які здатні вплинути на західних читачів. Вплинути як на раціональному, так і на емоційному рівні. І він, звичайно, міг згущувати фарби, щоб досягти бажаного ефекту.
Проте його попередження важливі і для нас, до них слід поставитися з усією серйозністю. Наша перемога ще не гарантована, і вона дуже залежить від того, чи дасть Захід нам зброю та боєприпаси в тих обсягах і термінах, які нам потрібні.
Західний меседж: “зараз не час для політиканства”
Працюючи над цією темою, команда The Economist спілкувалася з багатьма впливовими людьми як в Україні, так і на Заході. І у своїх редакційних матеріалах журнал помістив чимало інсайдерської інформації про нашу внутрішньополітичну кухню та про те, як на цю кухню дивляться західні партнери. “Україна повинна зрозуміти, що потік військової та фінансової допомоги залежить від того, чи вдасться їй уникнути внутрішнього суперництва, яке може виникнути, і приборкати застарілу корупцію”, — попереджає The Economist у статті “Російський наступ, що насувається”. І це — холодний душ уже не так для західних читачів, як для Банкової.
Під “внутрішнім суперництвом” маються на увазі передусім плани усунути генерала Залужного з посади головнокомандувача. Подібні чутки виникали й раніше, і Банкова намагалася їх спростувати. 23 серпня Зеленський повідомив на прес-конференції, що не планує нікуди переводити Залужного з його посади та високо оцінює його діяльність.
Проте, потім чутки з’явилися знову. Мовляв, схему звільнення Залужного з посади головнокомандувача вже розроблено: під час наступної зміни уряду, після ухвалення бюджету-2023, Залужному запропонують посаду міністра оборони, а у разі незгоди взагалі переведуть до оперативного резерву.
Але інформація від The Economist — це вже щось серйозніше, ніж чутки. Команда журналу — це не просто шановані журналісти, це та сама команда, якій дали інтерв’ю Зеленський, Залужний та Сирський. І ця команда грає точно на боці України, свою позицію вона чітко сформулювала у тій самій статті: “Вища відповідальність Заходу полягає в тому, щоб забезпечити провал будь-якого російського контрнаступу. Для цього постачання зброї має збільшуватися, і швидко”.
І якщо The Economist у своїй фундаментальній публікації на тему військових потреб України вважав за необхідне відзначити наші внутрішньополітичні проблеми, то західний істеблішмент не тільки знає про ці проблеми, але й дуже стурбований ними і вважає, що вони можуть позначитися на нашій здатності давати відсіч російській агресії. Тому немає сенсу ігнорувати цей меседж, буде лише гірше.
“Генерал Залужний є одним з найпопулярніших людей в Україні завдяки успішному веденню війни. Він ніколи не виявляв жодного інтересу до політики, але його популярність неминуче породжує невпевненість в адміністрації президента, яка провела опитування українців, чи проголосують вони за політичну партію генерала, хоча в нього її немає, — розповів журнал, коментуючи інтерв’ю генерала Залужного. — Чиновники, близькі до Зеленського, відразу ж зазначають, що генерал Залужний не був на передовій. Це, кажуть захисники генерала, тому, що ті ж чиновники заборонили йому це робити”. Дехто в оточенні президента хотів би замінити його генералом Олександром Сирським, який командує українськими сухопутними військами. У кращому випадку це дрібне суперництво лише відволікає.Гірше того, каже високопоставлений іноземний військовий, воно може підірвати єдність України та послабити довіру Заходу до її лідерів. “Зараз не час для політиканства чи підриву довіри між політичним та військовим командуванням”, — попереджає він. Адже у генерала Залужного вистачає нагальних проблем”.
Журнал ще раз сформулював той самий меседж, розповідаючи про інтерв’ю генерала Сирського. “Кілька разів він був старшим за посадою від Валерія Залужного, призначеного головнокомандувачем усіма збройними силами в липні 2021 р. Деякі політичні діячі за лаштунками можуть використати цей факт у очевидній спробі розпалювання напруженості між ними. Ходять навіть чутки про те, що адміністрація президента може схилятися до заміни популярного, але самостійно мислячого генерала Залужного, його колишнім начальником. Тріщини роз’єднаності непокоять високопоставлених західних військових чиновників. Два генерали, зі свого боку, кажуть, що повністю довіряють один одному і не хочуть втручатися у політику. Генералу Сирському не подобається розмова. “Армія поза політикою, — каже він. — Так має бути, і так вимагає закон”.
Звісно, можна припустити, що західні партнери грають на випередження. Вони, можливо, не вважають ймовірність звільнення Залужного високою, але про всяк випадок попереджають, що краще подібних планів не будувати.
У цій ситуації Банковій доводиться обирати між двома ризиками. Якщо залишити Залужного на посаді — тоді один ризик, якщо звільнити — інший.
Перший ризик — це зростання політичної популярності Залужного та зміцнення його політичної самостійності. Втім, це можна сприймати як закон природи і намагатися підлаштуватися під цей факт і використовувати його, замість того, щоб намагатися його скасувати. У будь-якому разі це ризик тільки для Банкової, але це не є ризиком для України та для нашої перемоги у війні з Росією.
Другий ризик, на відміну від першого, є ризиком не тільки для Банкової, але й для нашої перемоги. І справа зовсім не в тому, що Сирський на посаді головнокомандувача гіпотетично буде гіршим за Залужного. Можна припустити, що він навіть буде кращим, але це не знімає ризику.
Насамперед можливі проблеми в армії. Тому що і солдати, і офіцери мають різні політичні вподобання. І звільнення головнокомандувача з політичних мотивів може послабити бойовий дух. (А те, що мотиви політичні, приховати буде неможливо.)
Крім того, можливі проблеми у відносинах з Заходом. Власне, якраз про це і попереджає The Economist: якщо у нас справді настільки критична ситуація, як про це переконливо розповідають Зеленський та генерали Залужний і Сирський, то тим більше будь-які внутрішньополітичні інтриги мають бути припинені. Інакше замість нарощування західної військової допомоги може відбутися її згортання.
