Mozart Group, одна з найвидатніших американських приватних організацій в Україні, пішла на дно під тиском звинувачень від фінансових правопорушень до не найкращих вчинків під дією алкоголю. Видання New York Times поговорило із засновниками групи, щоб розібратися в ситуації. Forbes переповідає історію.
«Я не раз вже таке бачив, – каже один із ветеранів-тренерів Mozart. – Такими групами треба управляти, як бізнесом. Ми цього не зробили».
Сотні, якщо не тисячі, іноземних ветеранів і волонтерів побували в Україні. Багато з них, як Ендрю Мілбурн, керівник Mozart, і його команда, мали непросте життя і бачили немало насильства. Вони самостійно організувалися, щоб працювати у дуже небезпечному середовищі, але структури і правил такій організації бракувало.
Спочатку Mozart Group процвітала, навчаючи українських військових, рятуючи цивільних із гарячих точок, зібравши понад $1 млн пожертв для фінансування усього цього. Та скоро гроші почали закінчуватися.
Після місяців спроб утриматися на плаву Mozart була виснажена втратою інструкторів, внутрішніми суперечками, проникненням у штаб-квартиру і позовом від головного фінансового директора компанії Ендрю Бейна проти Мілбурна.
Позов, який подали у Вайомінгу, де Mozart зареєстрована як компанія з обмеженою відповідальністю, сповнений дрібʼязковими і серйозними звинуваченнями проти Мілбурна.
Серед цих звинувачень – зневажливі зауваження у стані «сильного алкогольного спʼяніння» щодо керівництва України, дозвіл псу мочитися в орендованій квартирі, «нецільова розтрата грошей компанії» та інші фінансові неправомірні дії.
Під час інтервʼю Мілбурн визнав, що має свої недоліки, але заперечив будь-які звинувачення у фінансових правопорушеннях, назвавши їх «абсолютно сміховинними».
Два морських піхотинця у Києві
Мілбурн, 59, і Бейн, 58, познайомилися через спільного друга минулого року у Києві, коли російські війська саме наступали на столицю. Бейн працює в Україні понад 30 років у маркетингу і рекламі, а Мілбурн приїхав після початку повномасштабного вторгнення. У обох був армійський досвід і обидва належали до морських піхотинців.
Бейн з 2014 року керував благодійною організацією Ukrainian Freedom Fund, яка допомагала за гроші донорів купувати спорядження українським солдатам.
Разом Бейн і Мілбурн засновують Mozart, обравши назву як відповідь організації російських найманців «Вагнер».
Але два ветерани були дуже різними. Мілбурн – компанійський хлопак, який любить увагу, із вибуховим характером (його слова). Бейн вивчав класичну літературу у Єльському університеті й вирізняється стриманістю і схильністю до роздумів.
Обидва говорять, що напруга між ними була з самого початку. Бейн каже про неоднозначну і непостійну поведінку Мілбурна, а Мілбурн – що не хоче ображати Бейна і що «факти його вчинків говорять самі за себе».
Українським військовим відчайдушно була потрібна уся можлива західна допомога, тому Mozart швидко розрослася з кількох ветеранів до понад 50 співробітників з десятка країн світу. У групи було два напрями діяльності: евакуація цивільних з лінії фронту і експрес-підготовка військових.
Українські військові все більше користувалися послугами Mozart, але платити організації не могли, тому група розраховувала на невеликий гурт постійних донорів, серед яких американські фінансисти із єврейсько-українським корінням і техаський магнат.
Всі дійові особи кажуть, що з часом виплати зарплат стали складним завданням. А кілька співробітників сказали, що потік грошей в організацію, за який відповідав Бейн, був не зовсім прозорий.
За словами Мартіна Веттерауера, головного директора з операцій Mozart і друга Мілбурна, до нього зверталося багато людей із бажанням зробити чималі пожертви організації, але вони сумнівалися, що ці гроші дійдуть за призначенням.
Бейн же говорить, що не зробив нічого поганого і надавав фінансову інформацію тим, хто про неї просив, хоч це і було рідко.
Крім того, співробітники Mozart були складними людьми. Багато з них брали участь у бойових діях і самі ж вони говорять, що мають ПТСР і проблеми з алкоголем. Коли вони не працювали, то проводили час у київських стрип-клубах, барах і на сайтах знайомств.
«Було багато лайки, жінок та інших речей, які не варто виносити в маси», – розповів інший тренер, Роб.
«Сімейні розборки»
У вересні вони втратили важливе джерело фінансування, коли благодійна організація Allied Extract вирішила користуватися послугами дешевших українських рятувальних груп для евакуації цивільних. У листопаді у Mozart вже не вистачало готівки, тому Мілбурн, Бейн і Веттерауера відмовилися від своїх зарплат – кілька сотень доларів на день кожному.
Бейн запропонував Мілбурну, щоб той викупив у нього його частку в компанії за $5 млн – Бейну належить 51% компанії, а Мілбурну – решта 49%. Мілбурн відмовився, бо у нього не було таких грошей. Невдовзі вони перестали спілкуватися.
11 грудня Мілбурну і його команді не дали доступу до штаб-квартири компанії (в будівлі Бейна) у Києві, де зберігалося військове спорядження. Їм воно потрібне було для виконання завдання на Донбасі, тому вони увірвалися силою і взяли те, що їм потрібно.
Невдовзі після цього мережею шириться відео, на якому спʼянілий Мілбурн критикує українське керівництво: «У мене теж на сумці український прапор, але я не кажу, що Україна уся така класна. Я розумію, що Україною керує багато кінчених людей».
Мілбурн визнає, що не варто було таке говорити.
Далі між Бейном і Мілбурном почалися публічні сварки на офіційних сторінках організації у соцмережах. «Це було наче сімейні розборки», – пригадує Роб.
Проте серед більш ніж пів десятка опитаних співробітників Mozart всі співчувають Мілбурну. Навіть після останніх зборів у вівторок, коли він оголосив про «смерть Mozart Group», кілька з них сказали, що він був натхненним лідером і що вони чекатимуть на повернення до нього, коли він знайде ресурси.
Мілбурн винайняв офіс у Києві і каже, що рішуче налаштований на відродження операцій. Але це буде нескоро.
Наразі Мілбурн сидить за ноутбуком і шукає тих, кому потрібні платні курси підготовки для виживання у несприятливих умовах, а також пише листи донорам. А ще – спілкується із адвокатами.
