Те, що РФ спробує піти у наступ ще до того, як Україна отримає додаткове посилення західною допомогою, зокрема важкою бронетехнікою, доволі очікувано та логічно.
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони вже повідомили, що Кремль готується до наступу мета якого до березня спробувати захопити території Донеччини та Луганщини. Розвідкою вже зафіксовано переміщення додаткових штурмових груп, підрозділів, озброєння та військової техніки саме на східному напрямі.
Водночас реалізувати масштабний наступ з ще одного напряму – Білорусі, у РФ можливості немає. За даними ГУР найближчими тижнями такий сценарій виключений через те, що формування ударних груп не зафіксовано. Про це повідомив представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Черняк під час інтерв’ю Kyiv Post.
Також міністр оборони України Олексій Резніков зазначив, що дійсний розмір “часткової мобілізації” у РФ слав не 300 тисяч, а пів мільйона осіб. Він також зазначив, що Кремль може розпочати наступ й на іншому напрямі – на півдні. Про це він заявив в ефірі французького телеканалу BFMTV.
Загалом намір РФ є доволі зрозумілим – спроба закріпити за собою стратегічну ініціативу, яка друге півріччя 2022 року знаходилась у руках ЗСУ. Глобально це означає те, що саме Кремль хоче нав’язувати час та місце бою, змушуючи Україну перейти до оборони та зірвати спроби звільнення поки ще окупованих територій.
Але якщо ситуація на глобальному рівні виглядає саме таким чином, то реалізація цього плану у РФ наразі містить декілька важливих аспектів.
По-перше, це сам час. Лютий чи навіть березень є доволі складними часовими межами для активних наступальних дій. Справа в тому, що ґрунти залишаються складними для проходження, світловий день ще короткий, а погодні умови не завжди дозволяють використовувати авіацію для безпосередньої вогневої підтримки.
По-друге, це рівень оснащеності мобілізованих. Озброїти таку кількість особового складу за доволі короткий період, а мова йде про пів року, задача поза межами реальності. Defense Express вже наводив демонстраційні розрахунки відносно необхідної кількості озброєння для того, щоб сформувати з 200 тисяч мобілізованих умовних 95 мотострілецьких полків.
У випадку ж 500 тисяч мова повинна йти про абсолютно шалені цифри у понад 7 тисяч танків, 23 тисячі бойових машин типу БМП/БТР та понад 8 тисяч артилерійських систем від 120-мм мінометів, до великокаліберної артилерії та РСЗВ. Ці розрахунки є виключно ілюстративними з розрахунку на комплектування саме мотострілецьких частин, бо навряд у РФ є потреба у збільшенні особового складу на флоті чи в авіації.
Але, як вже зазначалось, некомплектність важким озброєнням абсолютно не є для Кремля будь-яким стримуючим фактором. Навіть відсутність автотранспорту не є чимось критичним, бо для того, щоб просто посадити 500 тисяч чмобіків на вантажівки, які також мають підвозити боєприпаси та їжу, рашистам необхідно десь знайти понад 174 тисячі одиниць автотранспорту. Ці цифри можуть здаватись завищеними, але півмільйона особового складу це майже вдвічі більше ніж загальна чисельність всіх сухопутних військ РФ станом на 2021 рік.
Але, з огляду на все, наявність у РФ 500 тисяч чмобіків, частина з яких вже залучена у бойових діях та зазнала втрат, не означає, що під час наступу одночасно будуть використані всі пів мільйона. Але це означає те, що резерви для наступу у живій силі у РФ дійсно більш ніж значні.
Також, якщо враховувати аспект відносно часового проміжку та пов’язаних з цим погодних умов, а також подивитися на останні наступальні дії РФ у районі Бахмута та Вугледара, можливо зробити обережне припущення щодо того, як буде виглядати спроба наступу.
А саме – масовані піхотні штурми з мінімальним використанням бронетехніки. І лише на окремих ділянках, де намітився можливий успіх, підкріплення важкою бронетехнікою та концентрацією на них артилерійських засобів. Фактично це повторення радянських наступів зразка 1942 року із використанням аналогічних методів.
Така тактика цілком реалістична для РФ з огляду на повну нечутливість до втрат та наявності лише такого “матеріалу” у вигляді чмобіків, що означає обмеженість у більш довершених оперативно-тактичних діях через низьку підготовку особового складу та некомплект штатних засобів.
На останок зазначимо, що використання Кремлем такого методу ведення бойових дій є доволі ризикованим для самої армії РФ через те, що провал такого наступу означає значне зменшення загальної боєздатності й ризик пропустити успішні контратаки. І скоріш за все у російському генштабі це чудово розуміють та підготувались й до такого сценарію, створивши у тилу за короткий час доволі потужні укріплення.
Defense Express
