Попри усі труднощі та несподіванки 2020-го року, який дехто вже встиг назвати “найгіршим”, українці позбулися однієї з найнебезпечніших для сучасної європейської нації перешкод на шляху до розвинутої економіки та демократії – політичних ілюзій щодо діючої влади.
Коронавірусний бардак
Минаючий 2020-ий, або – “ковідний” рік, як його вже називають у пресі, був одним з найважчих років в історії України часів незалежності. Звісно, Україна переживала й гірші часи, зокрема – війну, революції, економічні кризи та галопуючу інфляцію, проте, в тому контексті, щоб державні негаразди вплинули абсолютно на всіх – на бідних, багатих, середній клас, бізнес і тд – таке сталося вперше. Якщо навіть війна на Донбасі для частини українців стала лише сумним сюжетом з телеекрану, і ніяк не вплинула на кількість дорогих покупок, закордонних відпусток чи частоти відвідувань кафе та нічних клубів, то пандемія коронавірусу та карантин позначилися буквально на житті кожного.
Абсолютна більшість українців назвали пандемію коронавірусу головною подією 2020-го року, а такі слова та терміни як “соціальна дистанція”, “ПЛР та ІФА-тести”, “локдаун”, а також “маски”, “антисептики” і “вакцина” стали найбільш вживаними в нашій країні та й у всьому світі загалом. А таке поняття як “штрафи за порушення карантину” ще рік тому взагалі видавалися українцям новиною з паралельної реальності.
Коронавірус загострив і найвагоміші суспільні проблеми України: некомпетентність та корумпованість влади, нерівність, в тому числі й у дотриманні карантину: приклад скандальної роботи під час карантину ресторану “Велюр” “слуги народу” Миколи Тищенка, торгівля гіпермаркетів “Епіцентр” в час, коли всім іншим непродовольчим магазинам працювати заборонили і навіть, як вишенька на торті – порушення маскового режиму самим президентом Зеленським в кафе у Хмельницькому.
Пандемія в Україні почалася зі скандалу у Нових Санжарах, який досі дискутується суспільством не то як “спецоперація ФСБ”, яка спеціально розігнала паніку в українському містечку, не то банальне дикунство місцевих мешканців. Після цього Зеленський відправляє на карантин – тобто закриває в санаторії у Нових Санжарах міністерку МОЗ Зоряну Скалецьку, а тим часом призначає на її місце нового міністра – колишнього порошенківського губернатора Одещини Максима Степанова, який ще весною 2019 року перейшов на бік Зеленського. Проте, попри щоденні брифінги Степанова та обіцянки підтримки з боку держави, українці, які зіткнулися з “ковідом”, бачили лише жалюгідний стан лікарень, в яких не вистачає навіть кисню (!!!) і добре розуміли, що надії на державу немає, а покладатися слід лише на самих себе.
Весь подальший карантинний рік влада демонструвала хаотичні експерименти, які нагадували біг курки без голови – штрафувала за прогулянки в парку в квітні, коли хворі на коронавірус були одиниці, і дозволяла масові заходи, коли хворих вже стало близько мільйона. Влада забороняла роботу музеїв, бібліотек, кафе і ресторанів на вихідні в листопаді, і без обмежень дозволила масові скупчення в торгових центрах в передріздвяні свята. Така ж сама катастрофічна ситуація і з вакциною, яку українська влада так і не спромоглася ні створити на вітчизняній науковій базі, ні закупити закордоном. В той час як такі держави як Ізраїль та навіть Філіппіни вже розпочинають вакцинацію власного населення, закупивши вакцину в США та Європі, в Україну, за словами чиновників, вакцину від коронавірусу доставлять не раніше, аніж через півроку, коли вже більшість країн світу завершать вакцинацію.
Місцеві вибори-2020
Головною політичною подією 2020-го року в Україні стали місцеві вибори, які стали одним з найзапекліших протистоянь, адже вперше в історії української державності місцевій владі відвели так багато повноважень і, що найважливіше – доступу до левової частини бюджетів.
Якщо рахувати за кількістю набраних мандатів по областях, то найбільше, а саме – 17 % набрала провладна “Слуга Народу”. Однак чимало експертів називають результати виборів для влади провальними. Президентська партія, яка в 2019 році продемонструвала вражаючий результат 43% підтримки, на місцевому рівні знизила свою популярність майже втричі. Більше того – “Слуга Народу” не здобула крісла мера у жодному великому місті країни. То ж хоча “слуги” вважають місцеві вибори-2020 своєї перемогою, адже до цього не мали жодного представництва у місцевих радах, однак електоральні результати для партії влади насправді невтішний і продовжують падіння.
Неоднозначність результатів місцевих виборів чудово ілюструє й недавнє соціологічне опитування в якому респонденти назвали Зеленського “політиком року” і водночас він же очолив і рейтинг розчарувань і “невдах” року. При цьому політиком року його назвали 15% респондентів, а невдахою року – 28%, Водночас, минулоріч Зеленського політиком року вважали 46% українців. Загалом, на другому році правління Зеленського, лише 16,5% респондентів вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, і 67% — що події розвиваються в неправильному напрямі.
Скандали року
В 2020-му році відбулася й низка політичних скандалів з корупційним душком, зокрема так звані “Плівки Лероса”. Депутат від “Слуги Народу” Геворг Курехян, який себе чомусь вирішив називати більш сексуальним псевдонімом – “Гео Лерос”, у березні опублікував відеозаписи, зроблені прихованою камерою, на яких брат глави Офісу Президента Андрія Єрмака — Денис, продає державні посади. Корупційний скандал, який в демократичній країні став би справжнім парадом відставок, а можливо й імпічменту, в Україні ж минув лише з кволим обуренням противників Зеленського, а проти Курехяна (Лероса) влада порушила низку кримінальних справ. Проте перший гучний корупційний скандал “зелених” засвідчив, що боротьбу з корупцією влада не лише програла, але й очолила, а по антикорупційних ілюзіях електорату Зеленського було завдано нищівного удару.
Справа “вагнерівців”
Іншим гучним скандалом стала справа так званих “вагнерівців”. Багатоходова спецоперація спецслужб США та України щодо затримання бойовиків російської приватної компанії Вагнера, була зірвана внаслідок витоку інформації до спецслужб РФ. При цьому витік стався після доповіді офіцерів розвідки в Офісі Президента України. За наказом з вищого оточення президента, операцію захоплення вагнерівців було відтерміновано через заплановані переговори з Росією. А після дзвінка з ОП, вагнерівців затримала Білорусь і вивезла у Росію, зірвавши в такий спосіб важливу операцію українських і американських спецслужб. Після цього, в патріотичному середовищі почали ходити чутки про російського “крота” в особі Єрмака. Однак Зеленський не зробив кадрових висновків в ОП, проте, “полетіли голови” офіцерів розвідки, які, за їх словами, були причетними до планування зірваної Офісом Президента операції.
Амністія для корупціонерів
Через два дні після місцевих виборів, на яких “слуги” вирішили святкувати “перемогу”, Конституційний Суд України задовольнив подання депутатів від проросійської “Опозиційної платформи “За життя” та “За майбутнє” і визнав неконституційною норму про кримінальну відповідальність за неправдиві декларації чиновників та свідому відмову подавати дані про свої статки. Після цього рішення, державні органи та громадськість більше не мають відкритого доступу до електронних декларацій посадовців, а НАЗК припиняє їхню перевірку, зберігання та оприлюднення. Більше того, Національне агентство з запобігання корупції тепер не може ініціювати кримінальне переслідування суддів за приховування ними своїх статків.
Президент Зеленський на словах розкритикував рішення суддів, проте, враховуючи, що третину складу Конституційного Суду призначає Президент, а третину – підконтрольна Зеленському Верховна Рада з монобільшістю, в народі не повірили, що Зеленський ні про що не знав, і нічого не міг вдіяти. Тим більше, що скандальне рішення напрочуд вигідне політичним елітам. А оскільки закон не має зворотної сили, то й відтепер відповідати за незаконні доходи минулих років не доведеться. Зеленський, звісно ж, розвів руками і пригрозив пальцем, але чиновникам вказувати свої мільйони в декларації вже не обов’язково. А от для країни таке скасування кримінальної статті за підробку декларацій додало проблем у відносинах з МВФ та західними партнерами, і навіть поставило під ризик питання безвізу.
“Перемоги” та “досягнення”-2020
Були у нас в 2020-му і “перемоги та досягнення”. Зокрема, на початку року Україні вдалося обміняти в РФ наших полонених. Хоча за них Україна віддала Путіну всіх найважливіших агентів Кремля, заарештованих в нашій країні, які могли б стати ключовими свідками російських злочинів у міжнародному суді.
Вкотре Україна домовилася з російськими окупантами про припинення вогню та “перемир’я”, під час якого мало не щодня продовжують гинути українські військові. Хоча військові стверджують, що чимало смертей на Донбасі наказано документувати як “не бойові втрати”, які не потрапляють в статистику і не “псують” загальну картину “перемир’я” для влади.
Україні вдалося укласти велике військове замовлення в Британії на будівництво 8 ракетних катерів, 6 з яких планують будувати на верфях України. Провладні блогери вже встигли видати це як небувалу “морську перемогу” Зеленського, проте катери – це далеко не ті судна, які здатні захистити українське узбережжя від повнокомплектного російського Чорноморського флоту, та й будувати ті катери ще навіть не розпочали.
Загалом 2020 рік став великим випробуванням як для українського народу, середнього красу та підприємців, так і для влади, яка втрачає рейтинг і стрімко стає джерелом народного розчарування і навіть ненависті. Невдачі та провали урядовців, пов’язані не в останню чергу з умовами світової пандемії, за законами жанру, потрібно буде прикривати замінами на інші “нові обличчя”. То ж наступного року цілком можлива відставка уряду, або тотальна ротація Кабміну, яка також навряд чи призведе до помітних економічних зрушень. Не виключеними можуть бути переформатування провладної коаліції чи навіть позачергові парламентські вибори, адже впродовж 2020-го року влада в критичні моменти не мала в Парламенті 226 голосів, а монобільшість голосувала вкрай ненадійно.
Проте, хоч і ціною болючих розчарувань, але 2020 рік, значною мірою, протверезив українців від наївних політичних ілюзій, в яких більшість перебували під впливом одного комедійного серіалу. А відхід від ілюзій – це вже перший крок до усвідомлення реальності, адекватних висновків з власних минулорічних помилок та нової спроби побудови більш ефективної держави в новому 2021-му році.
Валерій Майданюк, політолог
