В українську політику намагається повернутися Арсеній Яценюк — досвідчений політик, в епоху правління якого було втрачено Крим, захоплено Донбас, а українці жили найбідніше в цьому столітті.
Кролівський гамбіт Арсенія Яценюка
Останнім часом в українському інформаційному просторі почали з’являтися явно замовні, чи то пак “іміджеві” матеріали та інтерв’ю з давно призабутим українцями Арсенієм Яценюком, який після кількарічної паузи, знову хоче повернутися у вітчизняну політику.
Арсеній Яценюк то роздає медіа коментарі про посилення санкцій щодо Росії, то головує на Київському Безпековому Форумі-2020, на якому розповідає про масштаби поширення коронавірусу та космічні кораблі для дослідження галактики. Звісно ж захід проводився за гроші “Фонду Арсенія Яценюка”, який за останні місяці також активно саморекламується в соцмережах. Активізувалися й інтеренет-боти Яценюка, які несподівано почали масовано поширювати у популярних групах пости про те, як “Яценюк врятував країну в 2014-му році”.
Все вказує на те, що Арсеній Яценюк, який розпочав свою політичну кар’єру навіть раніше за Кернеса, знову прагне повернутися у велику політику. Після кількарічних політичних канікул, або, як дехто висловлювався, політичного небуття, Арсеній Петрович не то засумував на політичній пенсії, не то збіднів. Тож після недавнього кар’єрного фіаско, з розрахунку на те, що виборці призабули “досягнення” уряду Яценюка, старожил української політики вирішив, що настав час для повернення.
Не останню роль у прийнятті такого рішення, мабуть, зіграли й циркулюючі чутки про можливі дострокові парламентські вибори, які можуть відбутися вже наступного року після можливого розколу президентської фракції “Слуга Народу“. Подейкують, що якщо від “Слуги” відокремиться група Коломойського, Разумкова чи інших депутатів – Зеленський розпустить Раду й оголосить нові вибори. В тому випадку, після падіння рейтингу президентської партії, з’явиться багато нових політичних ніш, в одну з яких і надіється прошмигнути Арсеній Яценюк. Мовляв: прізвище відоме, вміння домовлятися з олігархами та впливовими людьми – відмінне, а якщо ще трохи підмарафетити, за допомогою Інтернет-ботів, політичну біографію в соцмережах, то цілком можна претендувати місце на парламенті а то й в уряді.
До слова, українська “Вікіпедія” вже рясніє вражаючими описами реформам “досягнень” уряду Яценюка, зображаючи його мало не українським Лі Куан Ю чи Рональдом Рейганом. Очевидно, що “Вікіпедію” можна редагувати майже кожному, але для неофітів такий опис “реформатора” від задавалося би “об’єктивного” джерела, може видатися напрочуд переконливим.
Більше того, “Кролик Сєня” відростив собі густу бороду як у чеченця, і почав виголошувати промови на підвищених тонах, імітуючи рішучого і радикального політика. Практично кожну публічну промову Арсеній Яценюк намагається виголошувати штучним басом, приховуючи свій явно тонкий і писклявий голос. Така радикальна зміна іміджу клієнта, очевидно, була єдиним способом політтехнологів підняти падаючий рейтинг Яценюка, хоч у такому образі Яценюк сам на себе не схожий.
Ера Арсенія Яценюка
Хоча, якщо згадати реальні досягнення правління Яценюка, то це насамперед ганебна і боягузлива, і що найгірше – колаборантська позиція в часи Євромайдану, коли Яценюк бігав домовлятися з Януковичем. Саме нерішучість лідерів опозиції та багатомісячне тупцювання на Майдані, пізніше й призвело до кровопролиття. А скандально відома фраза Яценюка “куля в лоб” стала не лише мемом, але й трагедією. Тоді Яценюк закликав людей йти на блокаду адмінбудівель, і це призвело до людських жертв, в той час як сам Яценюк залишився в безпечному тилу на сцені Майдану.
А потім була не менш пасивна політика уряду Яценюка під час анексії Криму та окупації Донбасу, адже саме прем’єру Яценюку підпорядковувалися силові міністерства та їх забезпечення. Особливо ганебною плямою в політичній біографії стала так звана “Стіна Яценюка”, в яку було вкладено мільярди бюджетних коштів і яка стала взірцем розкрадання державних грошей в роки війни та боротьби за суверенітет.
А колапс української економіки в часи урядування Яценюка, українці досі вважають одним з найгірших періодів з часів кризи 1990-их, коли долар піднявся до 40 грн, а ціни виросли в три рази при, практично, мізерному піднятті зарплат та пенсій. В ХХІ столітті українці ніколи так погано і бідно не жили як при урядуванні Арсенія Яценюка.
Саме уряд Яценюка встановив оподаткування доходів депозитів громадян, через що українцям стало вигідніше ховати гроші під матрац, аніж нести до банків, де їх знову оббиратиме держава. Українці знову з 2008 року почали недовіряти банкам і переводити більшість заощаджень “у тінь”. Адже найбільше від фінансових нововведень Яценюка постраждали зовсім не олігархи чи великі бізнесмени, а саме прості українці, які мали по декілька тисяч доларів заощаджень.
А ініційоване Яценюком підняття пенсійного віку в 2015 році, стало справжньою життєвою трагедією для мільйонів українців, які все життя пропрацювали, надіючись на заслужений спочинок на пенсії. Показово, що Яценюк, у притаманному йому стилі, викрутився: начебто МВФ вимагав ще більшого підвищення пенсійного віку, але “ми відстояли інтереси українського народу і пішли лише на “незначні поступки”. Класичне виправдання власного провалу було прикрите брехнею про ймовірну “ще більшу шкоду” і перетворене Яценюком на власну “перемогу”.
То ж повернення Яценюка в політику навряд чи несе українцям нові реформи чи економічні прориви, так, як цього не було в попередні два десятиліття перебування Арсенія Петровича на державних посадах, в тому числі й економічного блоку. За всі ці роки Яценюк встиг попрацювати і на Кучму, і на Ющенка, і на олігархічній вечірці, встиг назвати Миколу Азарова своїм кумиром. Яценюк встиг “подружити” з Юлією Тимошенко, і опустисти українську економіку на дно на початку президентства Порошенка, а зараз, не проти попрацювати і в епоху “нових облич” Зеленського. Зрештою, подейкують, що з Рінатом Ахметовим у Яценюка досить непогані стосунки, а це не остання передумова для призначення на впливову посаду за президентства Зеленського. Адже чим Яценюк гірший за Шмигаля?
Проте, скільки б грошей не витрачалися на високооплачуваних політтехнологів, “джинсові” конференції та форуми, політичну рекламу та фінансування ботів у соцмережах, останнє слово, яке вирішить політичну долю Арсенія Яценюка, залежатиме від українського народу, який, як засвідчує історія, любить наступати на одні й ті самі граблі.
Валерій Майданюк, політолог
