У ніч проти 13 січня російські окупанти продовжили “святковий” терор, фактично завдавши удару на так званий старий Новий рік. У принципі цей удар був передбачуваний, як і попередні, – як за термінами, так і за номенклатурою, але все ж таки в нього були деякі особливості.
Насамперед варто зазначити, що під час цього удару російські окупанти знову застосували комбіновану номенклатуру ракетного озброєння, до складу якої входили такі ракети:
Х-101/55/55 – 12, з яких збито 7;
Х-47М2 “Кинджал” – 6;
Х-22/32 – 6;
Х-9М723 (ОТРК “Іскандер”) – 6.
У Повітряних силах ЗСУ зазначили, що чимало ракет були збиті з траєкторії польоту через вплив комплексів РЕБ і не досягли своїх цілей.
Також запускалися переналаштовані на удари по поверхні С-300 і ракети тактичної авіації.
Варто зазначити, що, як і попередніх разів, ракетному удару передував наліт дронів-камікадзе. Не масований наліт, але сконцентрований на північному напрямку.
Фіксація пуску дронів-камікадзе була близько 21:20, а їхнє усунення було здійснено до 22:40. При цьому орієнтовно о 22:45 розпочався обстріл Харкова балістикою.
Зліт стратегічної авіації, Ту-95МС, зафіксовано приблизно о 01:50, входження у локацію Каспій-Волгодонського регіону відбулося орієнтовно о 04:40, а пуски здійснено близько 05:30.
Приблизно о 06:30 фіксувався зліт Ту-22М3 з аеродрому “Шайковка” з пусками близько 07:40.
Орієнтовно о 06:40 з аеродрому “Саваслейка” злетіли МіГ-31К – із пусками ракет Х-47М2 “Кинджал” близько 06:50.
Цього удару було завдано через п’ять днів після того, як РОВ улаштували післяріздвяний (згідно з хронологією РПЦ) терор на 8 січня.
Тобто незалежно від кількості застосовуваних ракет, особливо авіаційної компоненти, час на перезавантаження для РОВ становить 4-5 днів.
Незвичайним видається те, що при загальному зльоті 13 стратегів Ту-95МС застосовано фактично було 6-11, з чого випливає цілком логічне запитання: навіщо потрібно було піднімати в повітря 13 літаків, якщо пуски здійснювали тільки 6. Або навіть якщо 11, то по одній ракеті на борт, який за тактико-технічними характеристиками здатний нести вісім ракет? Тобто замість 48 чи 88 ракет – 12. Відволікаючий маневр і розосередження уваги? Дуже сумнівно – з урахуванням того, що 11 літаків злітали з аеродрому “Оленья”, а два з “Енгельса”.
Також привертає увагу до себе обмежений боєкомплект ракет Х-101/555/55, використаний під час цього удару. Тобто не 90 чи 70 ракет, а в рази менше – що лише підтверджує перехід росіян на практику застосування цих ракет у меншій кількості через їхні обмежені накопичені запаси.
Зі свого боку застосування КРМБ “Калібр” зараз утруднене, оскільки в Новоросійську, куди втекла Чорноморська флотилія із Севастополя, не облаштовано інфраструктуру для обслуговування та зберігання ракет цього типу.
Наразі росіяни перевозять КРМБ “Калібр” із 3413-ї ракетно-технічної бази, що в Сухарній Балці, ймовірно, на 1061-й арсенал комплексного зберігання ракет, боєприпасів і вибухових речовин до станиці Натухаєвської Краснодарського краю. Але говорити про те, що весь інфраструктурний ланцюжок налагоджений і працює – рано. А тому КРМБ “Калібр”, яких тільки з 25 вересня по 13 січня могло бути вироблено понад 220 одиниць, поки що не можуть стати повноцінною компенсацією Х-101/555/55 під час ударів по Україні.
Загалом на кінець грудня 2023 р. показники накопичення крилатих ракет лише за рахунок виробництва могли становити близько 270 Х-101/555/55 і 220 КРМБ “Калібр” або сумарно 490 і більше. За першу половину січня 2024 р. виробництво цих ракет могло додатково (орієнтовно) становити до 30 Х-101/555/55 та близько 20 КРМБ “Калібр”.
Своєю чергою, за час “святкового” ракетного терору по Україні росіяни вже застосували 196 ракет Х-101/555/55.
Також привертає увагу застосування Х-47М2 “Кинджал”, що почастішало. З початку “святкового” ракетного терору було використано 20 ракет цього типу. Зазначу, що це не свідчить про нарощування їхнього виробництва, оскільки це найскладніша та найдорожча у виробництві ракета з досить трудомістким і тривалим циклом випуску готового виробу. З іншого боку, такі складні для перехоплення цілі як Х-47М2 “Кинджал”, а також ракети 9М723 і Х-22/32, РОВ в останні рази запускали не по Києву та Київській області, а по областях, абсолютно незахищених від балістичних загроз. Іншими словами, росіяни поки що навіть не пробують пробити київську ППО, зосередившись на гарантовано вразливих містах.
І під кінець. За довгий час Івано-Франківськ став мішенню ракетного удару РОВ. Західна Україна рідко стає ціллю ракетних ударів і нальотів Shahed-131/136, і не виключено, що цього разу така спроба могла стати результатом наміру росіян виявити місце майбутньої дислокації F-16 і завдати удару на випередження.
РОВ черговим ударом по Україні підтвердили, що вони зберігають фетиш на дати, а їхньою метою є підв’язувати ракетні удари до святкових днів. Це не відкидає загрози на Водохреще, яке за РПЦівською традицією буде 19 січня.
При цьому російські окупанти продовжують гостро залежати як від боєкомплекту, який не безмежний, що чітко видно з компоненти Х-101/555/55, що зменшується (яку щосили посилюють іншою ракетною номенклатурою), так і з часу на обслуговування авіації та її перезарядку.
При цьому дуже дивним видалося застосування всього 6 літаків Ту-95МС замість 13 для ударів по Україні. Не виключено, що 7 бортів, які не відстрілялися, можуть бути застосовані найближчим часом для пусків із метою скорочення паузи між ударами. Своєю чергою застосування Ту-95МС із неповним бойовим навантаженням вже стало звичайним явищем.
Загалом цей удар укотре нагадує нашим партнерам про гостру необхідність посилення ППО України. Причому не тільки комплексами малого та середнього радіуса дії, які також дуже важливі для формування ешелонованої оборони, а й великого радіуса – зокрема ЗРК Patriot та SAMP/T.
