Перетворення радянського БПЛА Ту-141 “Стриж” на крилату ракету – це дещо більше ніж просто конверсія та матиме глобальні позитивні наслідки для України
Одразу декілька західних видань, з посиланням на власні джерела повідомили, що для далекобійних ударів по авіабазах “Енгельс” та “Дягілево”, у результаті яких були уражені російські стратегічні бомбардувальники, були завдані перероблені БПЛА Ту-141 “Стриж”.
Це підтверджує припущення, що для ударів були використано саме цей радянський розвідувальний дрон. Але необхідно зазначити, що офіційно Київ не оголосив, що цей удар був завданий саме ЗСУ взагалі. До речі, аналогічний підхід був і після ударів морськими дронами-камікадзе по кораблях бухті Чорноморського флоту РФ у окупованому Севастополі. А також по авіабазах РФ у окупованому Криму, який офіційно підтвердили лише через місяць.
Загалом конверсія Ту-141 “Стриж” – це найкраще, що можливо було зробити з цим доволі архаїчним БПЛА родом з 70-х років СРСР. Кремезна застаріла розвідувальна апаратура, включно з плівкою, яку необхідно проявляти, але вона дала можливість вивільнити близько 100 кг корисного навантаження. Водночас цей дрон вже мав всі можливості для його перетворення у крилату ракету: доволі довершена інерціальна система навігації, можливість здійснення польоту на наднизькій висоті та програмування маршруту, висока трансзвукова швидкість (до 1100 км/год) та висока дальність польоту до 1000 км.
Окрім того, скоріш за все, до навігаційної апаратури “Стрижа” додали блок із супутниковою навігацією, на що можливо вказує висока точність ударів, якої достатньо для ураження окремого літака. Тобто українські інженери перетворили абсолютно безпорадний дрон, якому понад півсторіччя, на засіб далекобійного ураження.
Яка насправді титанічна робота за цим стояла стане відомо вже після перемоги України, до якої ця конверсія “Стрижа” точно нас наблизила. Справа в тому, що тепер для РФ максимальна зона ураження власної території змінилась зі 120 км, тобто дальності дії “Точки-У”, до 1000 км. Різницю легше побачити на мапі:
Якщо раніше у Кремлі усвідомлювали, що максимум можливостей дистанційної війни України – це прикордонні райони, то тепер – можливість “бавовни” у всьому європейському регіоні РФ аж до Санкт-Петербурга.
На перший погляд, для РФ мало що змінилось, бо військові об’єкти на цій території й так знаходяться у зоні ураження далекобійних ракет НАТО. Але питання у тому, що такий удар означає початок ядерного конфлікту, де діють зовсім інші правила. А головне те, що вся протиповітряна оборона РФ, як система, вибудована для відбиття такої атаки не з півдня, а з півночі та заходу.
Тобто для Кремля цілком логічний крок – перебудувати свою ППО таким чином, щоб захисти свої об’єкти від нової загрози. А це доволі складна комплексна задача, яка передбачає переміщення наявних ЗРК та організацію повітряного патрулювання чи “чергових пар” для перехоплення крилатих ракет.
А це означає для РФ лише перетасування вже наявних ресурсів, зменшення кількості ЗРК у прифронтових районах, відтягування певної частини винищувальної авіації, що у підсумку сприяє зменшенню щільності авіації та ППО на передовій для РФ. Тобто сама можливість таких далекобійних ударів ЗСУ вже глобально впливає на весь перебіг війни.
