Чого насправді хоче Трамп? Що є блефом, хвастощами і торгом, а що ні? Оскільки у нього немає філософії чи стратегії національної безпеки, і він часто не прагне до заздалегідь визначених цілей, а ті, хто спостерігають за його діями часто бувають збиті з пантелику. Оцінити його абераційну поведінку, та те, що насправді відбувається в його голові, може бути майже неможливо. ЗМІ, політики та бізнесмени часто переконують себе, що він просто позує, але постійно дивуються його вчинкам. Згадаймо Україну, НАТО і тарифи.
● Багато хто казав, що Трамп ніколи не поставив би себе в незручне становище, уклавши угоду щодо України, яка надто багато поступилася б рф. Під час кампанії 2024 року Трамп неодноразово вихвалявся, що війна в Україні (і війна на Близькому Сході) ніколи б не відбулася, якби він був президентом, тим самим критикуючи слабкість Байдена. Однак ні прихильники, ні опоненти Трампа не сприйняли його одержимості відновленням особистої дружби з путіним. Для Трампа добрі особисті стосунки між лідерами означають добрі стосунки між їхніми країнами, а це надзвичайно спрощений погляд на світ.
Путін сказав, що хоче миру, і Трамп повірив в це. Ось чому він зробив так багато поступок росії і чому Зеленський справедливо відчуває себе в облозі. Це особиста мотивація, яку так багато спостерігачів пропустили, спекулюючи натомість на “політичних” причинах, чому Трамп не змінить американську політику щодо України. Він не мав бажання відстоювати свободу і незалежність України і не відчував необхідності демонструвати силу проти неспровокованого вторгнення рф, щоб стримувати, наприклад, ірредентизм Китаю щодо Тайваню.
Більше того, починаючи зі свого першого терміну, Трамп хотів отримати Нобелівську премію миру. Він заздрив Обамі, який отримав цю нагороду в перший рік свого правління без жодної видимої причини, і відчував, що теж заслуговує на неї. Відповідно, Трамп розглядав врегулювання ситуації в Україні або на Близькому Сході як можливі шляхи в перші місяці свого другого терміну. Саме тому Трамп часто вихвалявся, що може вирішити питання України в перший же день свого перебування на посаді, або принаймні за добу після того. Це також пояснює, чому у своєму березневому зверненні до Конгресу він назвав війну “безглуздою”. Очевидно, що таку війну легше і швидше закінчити, ніж ту, де на кону стоять реальні проблеми. Це людина, яка поспішає до своєї Нобелівської премії.
● Щодо НАТО, то, на думку оглядачів, Трамп просто торгувався, коли заявив, що Америка не захищатиме членів Альянсу, які не досягли цільового показника військових витрат у розмірі 2% ВВП. За їхніми словами, він просто торгувався, коли підняв цей показник до 5%. Але Трамп має на увазі те, що він говорить. НАТО не захищена від виходу США, особливо якщо члени Альянсу не зрозуміють, що можливість виходу все ще залишається для Трампа на першому місці.
● Трамп захоплюється тарифами. Шкода, яку Трамп завдав Україні та НАТО, блідне у порівнянні з тим, що його тарифи зроблять з американською економікою та всією міжнародною економічною системою.
Якби Трамп діяв 1 квітня, а не 2, то була б можливість списати все це на першоквітневий жарт, і таким чином врятувати світову економіку від трильйонів доларів збитків. Однак, на жаль, Трамп налаштований цілком серйозно, і це стало очевидним задовго до “Дня визволення”.
Як і у випадку з Україною, Трамп слухає насамперед себе, а не інших. Він створює свій власний уявний світ, а потім живе в ньому. Трамп не стільки бреше, скільки керує паралельним всесвітом, схожим на будиночок хлопчика на дереві, де цифри означають те, що він говорить. Він погано реагує, коли цифри реального світу не збігаються: зрештою, хто тут головний?
Трамп не може відрізнити друзів США від ворогів, та, схоже, його це й не хвилює. Що має значення, так це друзі і вороги Трампа, які явно не збігаються з друзями і ворогами Америки.
Джон Болтон, ексрадник президента США з національної безпеки
