На початку травня Конгресмен від Республіканської партії США Адам Кінзінгер анонсував внесення спільної резолюції, яка передбачає використання Збройних сил Сполучених Штатів Америки для захисту України, якщо росія застосує хімічну або ядерну зброю, а також якщо вона зазіхатиме на суверенітет України.
Про те, який контингент США може прибути в Україну, що для цього треба і коли це відбудеться, журналісту ІА «ПІКА» розповів політичний та економічний експерт Growford Institute Валерій Клочок.
- Резолюція – це щось типу українського законопроекту. Як далеко до прийняття цього закону?
Ця резолюція може мати силу закону, але все залежатиме від того, як вона буде спочатку проголосована у конгресі, а потім підписана президентом США у сенаті. Тобто, все залежить від того, яким буде кінцевий варіант тексту. Загалом, у Штатах вже була практика подібних резолюцій і тут можна взяти до уваги 1973-й рік, коли ухвалювалась резолюція про військові повноваження. В цілому, США – це дуже непроста країна в плані процедур перед ухваленням закону і часто резолюції там носять виключно рекомендаційний характер, як наприклад груднева, яка стосувалась підтримки Штатами України. Документ, який сьогодні запропонований конгресменом Кінзінгером, має силу закону і дасть повноваження Джо Байдену одноосібно ухвалювати рішення про відправку збройних сил США в Україну.
- Якою є ймовірність, що Конгрес проголосує за цю резолюцію?
Конгресмени та сенатори голосуватимуть «за», бо це їхнє політичне кредо
Така ймовірність є дуже високою і я навіть можу навести докази. Наприклад, голосування по ленд-лізу вже відбулось, нещодавно пройшло процедурне голосування у сенаті, яке виявилось надрезультативним (понад 80 голосів «за» і тільки 11 «проти»), а зараз вже є рішення про збільшення фінансової допомоги Україні до 40 мільярдів доларів. Тобто, Америка ухвалює рішення, вигідні Україні і я не бачу сьогодні у Сполучених Штатах Америки якоїсь консолідації політиків, які могли б блокувати такі голосування. Звісно, ця резолюція – це вже крайній захід, коли не просто військова техніка йде до нас, а й контингент. Але така практика в США дуже широка і ця країна дуже активно бере участь у різного роду військових операціях та війнах. Тому я б не ставив це під сумнів.
Наприклад, на відміну від ОДКБ чи росії. Тут теж нібито є практика, але зовсім відрізняються причини вступу у війну. Єдиним невдалим прикладом військових втручань США може виступити В’єтнам, але це лише виняток, який підкреслює правило. Загалом – Америка завжди відстоює демократію у світі. Тому, керуючись цим, конгресмени та сенатори голосуватимуть «за», бо це їхнє політичне кредо.
- Скільки треба часу від голосування до того, коли перший американський військовий зайде в Україну?
Я думаю, це не менше 2-х чи навіть 3-х місців, бо тут є свої процедурні межі. Має голосувати Конгрес, тоді це погоджує Сенат, а потім президент ухвалює рішення. Але, знову ж таки, не лише цим обмежуються часові проміжки. Той же закон про ленд-ліз був ініційований у січні, голосування відбулось наприкінці квітня, а затвердили його аж 9-го травня. Але всі ці процеси тривають паралельно із процесами у Європі, де голосують за ухвалення шостого пакету санкцій проти росії, де вже буде енергетичне ембарго. Всі ці речі не варто розділяти, бо Штати також тиснуть на Європу, аби вона швидше ухвалювала свої рішення. Тому це може бути швидше, а може бути й довше, проте всі зацікавленні у незволіканні.
- Про який військовий контингент іде мова?
Це може бути будь-що – від миротворців до регулярної армії
Якщо брати до уваги попередню практику участі США у різних війнах, то це може бути будь-що – від миротворців до регулярної армії. Тому наразі про це говорити не варто. Який контингент, яка його роль і так далі – все залежатиме від конкретної ситуації та домовленостей на рівні глав та урядів держав. Наприклад, Польща неодноразово заявляла і продовжує це робити, що вона готова відправити свій військовий контингент в Україну. Тобто, поляки готові воювати з росією, але не на території Польщі. США сповідують приблизно такі самі цінності. В тексті резолюції йшлось про охорону стратегічних об’єктів, які не перебувають у зоні активних бойових дій, але ми ж розуміємо, що американська армія може ще й навчати наших військових використовувати їхню техніку, яка невдовзі прибуде в Україну.
По-друге, можлива і безпосередня участь армії США у війні. Не як країни НАТО, а ухваливши рішення окремо. Типу, ми попросили про військову допомогу, а Вашингтон нам її надав за межами Альянсу. Так може бути і ніхто не має права втручатись у наші стосунки із США. Тому питання обсягів і виду військової допомоги вимагають індивідуального підходу.
- За яких саме умов США може ввести свої війська в Україну?
У резолюції є один цікавий пункт – за умови порушення територіальної цілісності України, тобто, будь-коли
У резолюції прописані такі речі як хімічна атака чи ядерна загроза, але там є ще один цікавий пункт – за умови порушення територіальної цілісності України, яка сьогодні вже є очевидною. Тому, фактично, будь-коли. Якщо Америка вирішить, що росія становить загрозу для нашої демократії чи для демократії світу шляхом воєнної агресії, то Вашингтон може ухвалити рішення про втручання у війну. Навіть на принципах, що США зроблять Україну своїм військовим союзником №1, як це вже було із Японією та Південною Кореєю. Варіантів багато.
Крім того, ми не можемо тут спиратись виключно на історичний досвід, бо сьогодні ухвалюються дуже неочікувані рішення, які можуть стати справжнім прецедентом. Наприклад, нова програма допомоги Україні від МВФ – такого раніше ніколи не було, щоб Міжнародний валютний фонд комусь надав 50 мільярдів доларів фінансування державного бюджету. А ця програма вже анонсована і почала готуватись ще півтора місяці тому.
- Для чого США втручатись у російсько-українську війну?
Тут також варто пригадати В’єтнам – там США захищали демократію в Азії. Якщо брати до уваги ту ж концепцію розвитку США, яку прописував американець польського походження Збігнєв Бжезінський, то в ній йдеться про те, що США втрачає свою роль як перша у світі країна. В економічному плані – так, Америка найрозвиненіша, але в плані впливу і контролю за світовим порядком – вже ні. А це хтось має робити, бо інакше у світі буде безлад. Тобто, має бути якась система стримування і США цю позицію почали серйозно втрачати протягом останніх кількох десятиліть. Поступово, але втрачати. Це відбувалось на фоні іракського конфлікту, іранської кризи, війни в Афганістані тощо. Варіантів є маса. Протягом останніх десятиліть є багато випадків, де хтось мав виступати світовим арбітром. Тепер виникає питання: а хто на себе приміряє цю роль? Тут виникає дискусія між «сильними світу цього». Крім того, всі розуміють, що це, наприклад, не може бути Китай, бо це обернеться відродженням Китайської імперії. Це не може бути Туреччина, бо так відродиться Османська імперія, чи Британія з таких самих причин. Також, це не може бути росія, бо всі розуміють, що це за держава. Але це може бути США. Так, є помилки, як той же згаданий В’єтнам чи Афганістан, але, констатуючи за фактом, ми можемо сказати, що Америка відіграє надважливу роль у відстоюванні демократії у світі. Це може комусь подобатись чи ні, але Вашингтон і надалі повинен виконувати цю місію. Зрозуміло, що загрози порушення демократії не зникли, а саме США найкраще можуть із цим впоратись. Тому це дуже перспективне рішення для Америки.
- Якщо військовий контингент США з’явиться в Україні, як це вплине на хід війни?
Навіть люди, які раніше були прихильними до московських наративів та «братніх» стосунків з росією, змінили свою думку і готові запросити США
Для нас – дуже позитивно. Якщо ще до початку гарячої фази восьмилітньої російсько-української війни, яка розпочалась 24 лютого, поява Штатів в Україні викликала б суспільний резонанс, то тепер навіть його не буде. Раніше це могло бути, бо такі дії Америки порушували б умовну нейтральність України, про яку велось багато розмов. Навіть я казав, що набуття статусу члена НАТО на фоні, м’яко кажучи, нестабільних стосунків з росією, ми запалюємо факел повномасштабної війни. Але, як виявилось, для росії і цього не треба було, бо вона має свої причини. Її підстави середньовічні – рф не може змиритись із тим, що Україна успішно розвивається. Попри всі наші негаразди, навіть ті, хто проживали на сході України, готові поставити на кін все своє майно, аби лиш в їхніх домівках не було росіян. І це говорять російськомовні люди! От такий от парадокс. Тому навіть ті, хто раніше був прихильним до московських наративів та «братніх» стосунків з росією, змінили свою думку. Тепер США для них – не ворог і вони навпаки готові запросити їх в Україну, аби вибити звідси окупанта.
Особисто мені здається, що наявність військ США у нас була б навіть бажаною. Я не бачу в цьому жодної загрози для нас – більшою, ніж вона є, загроза бути просто не може. А якщо ми матимемо додаткові війська, добре екіпіровані та навчені, це буде лише позитивом. Навіть заява Резнікова про мільйон призовників резонує із нашою фактичною можливістю їх одягнути, озброїти та утримувати. А якщо ці прогалини заповнить військовий контингент Америки – 20, 30 чи 50 тисяч військових – це буде серйозною допомогою нам у вибиванні ворога за наші кордони.
Якщо слухати риторику моск@лів, то для них вже немає різниці, є тут НАТО чи ні, бо в їхньому розумінні тут вже є всі. Навіть те, що Захід нам допомагає зброєю, це для них показник присутності НАТО. Тому реальна присутність іноземних військ нічого не змінює і не загрожує нам нічим новим. А нам такі війська допоможуть. Тому я переконаний, що Україна на це погодиться.
