Нещодавно аналітики порталу «Слово і діло» проаналізували, як різні держави ставляться до війни росії проти України і якими вони бачать шляхи розв’язку цієї проблеми. Так, за даними видання, союзники України розділилися у своєму баченні шляхів закінчення війни. Італія та Угорщина виступають за якнайшвидше припинення вогню, незважаючи на умови, Польща і країни Балтії вимагають однозначної поразки Росії, Франція та Німеччина виступають за переговори з Путіним та за збереження санкцій, а США прагнуть «послабити Росію, але не домагатися зміни режиму».
То якою є справжня позиція міжнародної спільноти щодо російсько-української війни, чого варто прагнути нам і якою буде наша перемога?
Про це журналісту ІА «ПІКА» в інтерв’ю розповів політичний аналітик Олександр Кочетков.
- Чи дійсно позиція цих країн є такою, як стверджують аналітики і чому?
Дипломатія, яка стосується війни, не є правдивою у своїй риториці. Тобто, ніхто і ніколи не буде говорити правду про свої наміри, плани і позиції. Тим більше, у публічній площині. Наприклад, за весь період повномасштабного вторгнення Макрон вже понад 100 годин розмовляв із путіним – про що вони говорили? Нам цього ніхто не скаже і запис розмов не надасть. Вголос говорять певні заспокійливі меседжі, які підкреслюють, що світові політики намагаються щось зробити і не стоять осторонь проблеми війни. Вони не хочуть війни, не хочуть смертей і голоду, але не більше.
А ще є частина заангажованих європейських лідерів, які просто вливають нам у вуха проросійські наративи. З такими все ясно – їх «купила» росія хабарями, дешевим газом чи ще якимось впливом. Тому вони й висловлюють російські меседжі, що Україна не повинна оборонятись, а натомість має здатись і тоді все буде гаразд. А всі інші мають підтримувати цю позицію. Але так не працює: поліцейський не повинен припиняти роботу проти злочинця, бо той може ще більше кривдити свою жертву, це нонсенс.
Тому говорити про позиції інших країн – важко, бо вони не кажуть усієї правди в публічній площині.
- Якщо результат війни не буде збігатись із позицією наших партнерів, це може призвести до погіршення наших із ними стосунків?
Бажання захищати і звільняти власну землю не може перекреслити нашої дружби
Ні. Якщо, наприклад, США хочуть лише ослабити росію, а ми хочемо її знищити, це ніяк не вплине наші стосунки з Білим Домом. Стати перепоною нашій дружбі може лише невиконання обіцянок, які наша влада дала американській стороні. Але бажання захищати і звільняти власну землю не може перекреслити нашої дружби. Такі речі збігаються із їхнім менталітетом – свою землю треба захищати навіть проти ворога, який виглядає значно більшим і потужнішим.
Проте нам треба діяти дуже зважено. Не варто звинувачувати весь світ, що він зобов’язаний якнайшвидше щось нам дати, а ми будемо собі заробляти у той час гроші. Нам не пробачать, якщо ми займатимемось корупцією у той час, коли нам допомагає весь світ. Так само із «хорошими росіянами»: ми не повинні думати, які із них добрі, а які ні, бо всі вони – вороги. Тому якщо всі зусилля країни – від верху до низу – будуть спрямовані на звільнення наших територій, це аж ніяк не розсварить нас із будь-яким нашим союзником.
- За перші сто днів війни проти України Росія отримала від експорту викопних енергоносіїв дохід у розмірі 93 мільярди євро, 61% з яких припав на Європу. Чи зможемо ми якось вплинути на це, якщо нам нададуть статус члена на вступ до ЄС?
Ні, ми жодним чином на це впливу не маємо і не можемо мати. Це абсолютна об’єктивна реальність – росія «тримає на гачку» чимало країн у світі.
Проте Європа все це розуміє і розуміла давно. Я не кажу, що вона хоче знищити росію чи путіна, але ще до повномасштабного вторгнення країни ЄС вже розпочали позбавлятись цієї прив’язки і залежності від рф. Євросоюз хоче отримати інших енергопостачальників. Але потрібен час, аби знайти замінники чи нових партнерів. І от зараз такі держави поступово зменшують кількість імпорту енергоносіїв з росії. Проблема в тому, що останнім часом зросла ціна на енергоносії, тому росія, попри зменшення експорту, не втратила грошей. Але коли в Європу прийдуть нові постачальники, зросте конкуренція і впаде ціна на той же газ, це суттєво вдарить по російській економіці. І тоді поступово співпраця Європи та рф зійде нанівець. І тут Україна може лише радити і нагадувати міжнародній спільноті про цю залежність.
Але тут є й ще один момент: ми також повинні повністю відмовитись від російських енергоносіїв. Це, наприклад, вже зробила Польща, а Україна досі ні. Тобто, російський газ продовжує перекачуватись через територію України в Європу, а ми ще й заробляємо на його транспортуванні. Тому нам просто необхідно почати із себе і тільки тоді щось вимагати в Заходу.
- Все частіше у пресі з’являється інформація про хворобу путіна і його відхід від влади. Такий розвиток подій вплине на позицію світової спільноти щодо російсько-української війни?
По-перше, живий путін не відійде від влади і всі надії на це є марними. Це лише мрії, що путін помре і закінчиться війна. Так, він хворий на старість і стрес, це смертельно, але не найближчим часом. Тому наша перемога буде лише на полі бою, а не внаслідок смерті диктатора.
Якщо, все-таки, путін помре, його вб’ють чи він не зможе виконувати функції президента рф, то спочатку зовсім нічого не зміниться. Тобто, десь рік чи більше росією правитиме «колективний путін» і буде та сама агресивна політика, ті самі «закиди» Європі про енергоносії тощо. Тільки років через п’ять там зможуть відбутись певні зміни. Тому ми маємо робити все, щоб росія не мала змоги завдати нам шкоду, а не розраховувати на якусь миролюбність чи смерть однієї людини. Відповідно, і ставлення світової спільноти до російської агресії змінюватись не буде.
- То яким має бути результат війни і що ми зможемо назвати перемогою?
москву зупинить лише поразка, яку вона не зможе заперечити
Повертаючись до ставлення різних держав до цього питання, для нас найкращою є позиція Польщі та країни Балтії. Я маю на увазі повну поразку росії. Звісно, знищення рф не відбудеться і сподіватись на це – марно. Вона величезна і потужна. Так, вона може розпастись на різні державні утворення, але це дуже довготривалий процес. Тому перемогою для нас буде ситуація, за якої ми закінчимо війну, повернувши всі наші території, включно із Донбасом. Крім того, навіть якщо ми не повернемо Крим негайно, нам треба мати алгоритм повернення півострова в Україну. Його можна повернути, наприклад, військовим способом, якщо нас у цьому підтримають Штати, Британія, Європа і Туреччина. Оце буде перемогою, а все інше буде вважатись нашою поразкою. І якщо ми програємо, то на росії відбудеться новий спалах дурнуватого і шаленого патріотизму, який завжди загрожує не лише нам. Умовно кажучи, наступними жертвами росії можуть стати країни Балтії чи Польща. Тому москву зупинить лише поразка, яку вона не зможе заперечити. А вже після цього ми повинні провести серйозну модернізацію нашої держави як такої: політичної, економічної, військової, освітньої систем і так далі. Тобто, повне перетворення і перезаснування країни.
- Яким чином ми можемо схилити світ до того, щоб він прийняв наше бачення перемоги у цій війні?
Світ може переконати тільки наша військова потужність та розумне ведення війни
Тільки військовим методом. Захід не хотів нам допомагати і відразу ж про нас забув. І тільки те, що ми не впали ні за 48 годин, ні за місяць, вплинуло на рішення світу допомагати нам. Ба більше, ми не просто не впали, а витіснили ворога з Києва, Харкова Сум, Чернігова та інших наших міст на півночі та сході країни. От саме наші такі перемоги змусили Європу і США передумати і погодитись на постачання нам зброї. Тільки коли ми потужні та спроможні себе захищати, нам будуть допомагати інші та прислухатись до нас. Якщо ми почнемо програвати, то світ відразу ж почне обговорювати наші питання за спиною України. Тобто, світ може переконати тільки наша військова потужність та розумне ведення війни. І я маю на увазі не перемогу, в якій ми закидаємо ворога людською силою, а розумні рішення на полі бою. Наприклад, так, як ми діяли під Києвом – мобільно, креативно і ефективно. Тобто, якщо ми у війні будемо якісними.
