Зеленський має сказати черчиллівське «ні» виборам в Україні під час воєнного часу.
Про це пише старший науковий співробітник Atlantic Council, доктор Алан Райлі.
«Якби Вінстон Черчілль був ще з нами, він напевно радив би президенту України Володимиру Зеленському ігнорувати міжнародний тиск щодо призначення виборів. Подібно до українців у 2023 році, британці у 1940 році вели війну за національне виживання. Щороку в жовтні протягом п’яти років поспіль британський уряд під час війни на чолі з Вінстоном Черчиллем отримував законодавчу згоду на перенесення запланованих виборів і продовження терміну дії британського парламенту», – пише автор.
У 1940 році Велика Британія намагалася уникнути відволікання та потенційно розкольницького впливу виборів, щоб зберегти національну стійкість і зосередити всю свою енергію на війні. Уряд Черчилля також визнав недоцільність проведення виборів з мільйонами переміщених людей по всій країні та за її межами, і побачив, що буде практично неможливо забезпечити чесну перевірку громадської думки, оскільки Британія піддається щоденним нападам і бере участь у глобальній війні.
Відповідно до виборчих циклів України в мирний час, в країні мали відбутися парламентські вибори наприкінці 2023 року, а президентські — навесні 2024 року. Однак запровадження воєнного стану після вторгнення Росії в лютому 2022 року означає, що вибори наразі не можуть відбутися. Тим не менш, в останні місяці деякі міжнародні чиновники та коментатори почали закликати Україну провести вибори у 2024 році, стверджуючи, що це підкреслить демократичність України.
Згідно з тією ж логікою, критики кажуть, що непроведення виборів дискредитує спроби зобразити Україну як демократію, що зароджується, яка захищається від авторитарної Росії, тим самим послаблюючи один із центральних наративів, які лежать в основі підтримки України Заходом.
Поки що президент Зеленський обережно реагує на заклики провести вибори у воєнний час. Він явно не хоче відкидати цю ідею, побоюючись бути визнаним недемократичним, але наголосив, що Україні потрібна значна міжнародна підтримка для організації виборів у надзвичайно складних обставинах.
Логістичні перешкоди для проведення виборів у воєнній Україні є величезними. Приблизно 20% території України зараз перебуває під російською окупацією. Багато мільйонів українців живуть за межами країни як біженці, а ще мільйони переміщено всередині країни. Створення реєстру виборців, що заслуговує на довіру, потребує, м’яко кажучи, значного часу та ресурсів.
Питання безпеки, викликані загальнонаціональною виборчою кампанією на тлі триваючого вторгнення Росії, є такими ж величезними. Як солдати, які воюють на передовій, можуть ефективно брати участь у кампанії? Чи можуть політики проводити публічні збори чи агітаційні мітинги, не боячись бути об’єктами російських авіаударів? Окрім Києва, більшість українських міст мають лише обмежену ППО. Перспектива проведення будь-яких публічних зборів у таких умовах таїть в собі небезпеку.
Численні проблеми безпеки, пов’язані з передвиборчими зборами, однаково стосуватимуться виборчих дільниць у день виборів. Один російський напад на виборчу дільницю під час голосування може легко призвести до десятків смертей. Послужний список Росії щодо бомбардування цивільних об’єктів і громадських зібрань під час поточної війни означає, що немає сумнівів у тому, що Кремль намагатиметься атакувати події, пов’язані з виборами.
Також доцільно поставити під сумнів доцільність наражати країну на період інтенсивної внутрішньополітичної конкуренції на тлі війни за національне виживання. Як зберегти національну єдність через тримісячну виборчу кампанію?
Хоча дехто на Заході, здається, вважає проведення виборів у воєнній Україні гарною ідеєю, британський уряд 1940 року точно не погодився б.
Одним із найяскравіших аспектів дебатів у британському парламенті під час Другої світової війни щодо перенесення запланованих виборів був той факт, що дебатів на цю тему майже не було взагалі.
Британські політики під час Другої світової війни визнавали, що організація виборів під час великої війни може поставити під загрозу перемогу. Варто також підкреслити, що ні в той час, ні в наступні десятиліття ніхто не намагався критикувати позицію Британії щодо виборів під час війни як «антидемократичну».
Коли країна бере участь у війні за національне виживання, головними пріоритетами мають бути ведення війни з максимальною енергією та підтримка національної єдності. Будь-яка спроба організувати вибори в сьогоднішній Україні майже напевно відверне від цих двох цілей. Важливо те, що мільйони українців будуть виключені з будь-якого голосування під час війни, тоді як влада не може гарантувати безпеку тих, хто теоретично зможе взяти участь.
Абсолютна непрактичність проведення виборів у воєнній Україні була б одразу очевидна Черчиллю та іншим особам його епохи. На жаль, деякі жителі Заходу з сучасного набагато комфортнішого покоління, здається, не розуміють жахливої реальності, з якою зараз живе Україна.
