“Війна пам’яті набагато комфортніша для польських політиків, ніж справжня. Вони можуть казати: ми праві, ми невинні, я знаю історію. Але починати треба з того, що відбувається зараз, а не з пам’яті. Пропустити це і ти стартуєш з брехні”, – зазначив в інтервʼю польському Newsweek всесвітньовідомий історик, філософ та публіцист Тімоті Снайдер.
“Судити рішення Зеленського назвати підрозділ на честь УПА без контексту майже чотирьох з половиною років війни— це помилка. Це найдовша війна цього століття, довша за Першу світову. Вона викликає емоції, які Заходу важко зрозуміти.
Українці зараз думають про УПА тільки через її третю фазу: боротьбу проти Червоної армії з 1945 року. Поляки пам’ятають першу фазу: 1943 рік, коли УПА вбила десятки тисяч поляків на Волині. Це і є помилка, забути решту історії.
Поляки теж убивали тисячі українців на Волині. Була пацифікація українських сіл у Галичині в 1930-х. Закриття українських православних церков на Волині. Майже жодної офіційної польської реакції на Голодомор, хоча поляки знали краще за всіх, що відбувається в Україні.
На полі бою росія програє. У Варшаві і Києві росія виграє війну пам’яті. Україна думає, що згадки про УПА провокують москву. Навпаки, москва це святкує. Польща забуває, що Україна має завжди бути її союзником. Обидві сторони роблять рівно те, що хоче москва.
В Україні антипольських настроїв майже немає. У Польщі антиукраїнські емоції постійно зростають і чекають на привід вийти на поверхню. Польща занадто довіряє США і НАТО. Ваша ситуація залежить більше від українців, ніж від американців, а американці в цій війні не воюють.
Польща занадто довіряє США. Коли українці помиляються, поляки публічно на них накидаються. Коли американці помиляються постійно, ніхто так не реагує. Польща ставиться до українців як до молодшого брата, а до американців як до старшого брата, який правий навіть тоді, коли він не правий.
Українці помиляються, так само як американці, так само як німці. Якщо у Польщі є справжня геополітика, її лідери залишаються послідовними: ставитись до українців як до партнерів і союзників завжди, навіть коли вони помиляються. Саме цього вимірника не вистачає в реакції Польщі.
Десятиліттями поляки казали Заходу, що той не розуміє росію. Тепер поляки повторюють той самий грiх. Якщо Україна програє, Польща не зможе воювати з росією, яка контролює всі українські ресурси. Не підтримувати Україну означає просити кінця польського суверенітету”.
