Олігархія – відверто ганебне явище, яке, наче більмо на оці, дратує українське суспільство. Монополія на природні ресурси, «висмоктані з пальця» тарифи, втручання у владу, контроль найбільших ЗМІ та «видоювання» грошей з кишень українців – це те, чим фактично займаються олігархи в нашій країні. За різними підрахунками, таких осіб в нашій державі за всю історію було близько 50-ти, але головним серед них є Рінат Ахметов. Саме він, фактично, уособлює українську олігархію. Маса заводів та виробництв, компанія ДТЕК, яка монополізувала ринок електроенергії в Україні, потужні телеканали та «ручні» політики й експерти – саме так виглядає коротенький список підконтрольних йому ресурсів. Майже необмежені можливості Ахметова зробили його найбагатшою людиною в Україні та постійним фігурантом списків «Forbes». Дорогі автівки, проплачені політичні партії та вілли по всьому світу, найдорожча із яких коштує приблизно 200 млн. доларів, – це звичні для олігарха речі.
Ясна річ, що для того, аби мати такі статки, необхідно дуже тісно «дружити» із чинною владою держави, в якій ти проживаєш. Проте, за час збагачення олігарха, в Україні змінилось 5 президентів, які загалом відбули при владі 7 термінів. Як бачимо, до всіх них Рінат Ахметов завжди знаходив підхід: із кимось ділився впливом, комусь додавав рейтингів за рахунок своїх ЗМІ, із кимось відверто «дерибанив» українські ресурси тощо. Проте, і в його двері постукали проблеми.
Як ми вже писали, президент Володимир Зеленський розпочав «війну» проти олігарха Ахметова, яка розгортається як у пресі, так і на політичному полі бою. Взаємні випади, удари по репутації та погрози стали основними «набоями» опонентів. Окрім того, на противагу ЗМІ та політичного впливу Ахметова, Зеленський, як президент України, має свої важелі законодавчого, правового і адміністративного тиску.
Наприклад, партію «Слуга народу» нещодавно покинув Дмитро Разумков, який був першим у списку цієї політсили. Таке рішення неабияк ошелешило українців, проте пізніше з’ясувалось, що це «хід» з боку Ахметова. Поки всі гадали, як далі поводитиметься політик, він почав регулярно з’являтись на телеканалах Ахметова. Ба більше, навіть за його відсутності канал «Україна» притримується риторики, згідно якої Разумков чи не єдиний шанс на щасливе майбутнє всієї України. Проте і Володимир Зеленський приберіг «козир у рукаві».
Так, нещодавно Генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова на своїй facebook-сторінці натякнула, що в її відомстві вже мають понад 200 кримінальних проваджень проти компаній і підприємств, пов’язаних з Ринатом Ахметовим.
“В мене склалася і власна думка, яку я не маю права висловити, зважаючи на специфіку займаної посади. Єдине, на що я маю право – реагувати на ситуацію в площині кримінальної юстиції з прицілом на процесуальний результат. Не вважаю, що в умовах суспільного та політичного шторму Офіс Генпрокурора повинен відсиджуватися збоку. В той час, коли політики сперечаються між собою в залі українського парламенту чи в телевізійних шоу, ми на наших робочих місцях посперечаємось мовою процесуальних документів», – заявила вона.
Тож, як ми бачимо, «війна» тільки розпочинається. Рінат Ахметов – це «Мобі Дік», який може потопити не одне «китобійне судно». Проте і Володимир Зеленський досить твердо наразі формулює свої амбіції та плани.
Отже, продовжуємо тему про протистояння двох впливових людей України. Хто із них «коса», а хто «камінь» і чим це врешті завершиться, журналіст ІА «ПІКА» дізнався у розмові з народним депутатом VIII скликання Ігорем Луценком.
- Хто такий Рінат Ахметов сьогодні?
Він той, ким, в принципі, був завжди. Це людина, котра утримує на собі величезну кількість активів, які свого часу залишились без нагляду. Тоді просто угрупування, «обличчям» якого і був Ахметов, «піджало» це все під себе. Завжди частиною його бізнесу була команда влади і тільки зараз сталось так, що вона далеко не повною мірою є «під ним», тому в нього й виникли проблеми.
- Яким чином Ахметов здійснює вплив на українську політику?
Телеканали «Україна» і «Україна 24» – це не бізнес і не медіа, це просто пропагандистські ресурси
Якщо чесно, то я ніколи не розумів, чому за стільки років його не позбавили оцих механізмів впливу. Мені здається, що український істеблішмент має якісь «забобони» щодо свободи слова. Те, що працює на олігарха у вигляді його телеканалів, нічого спільного зі свободою слова не має і ніколи не мало. Таке враження, що наша влада просто завжди побоювалась відбирати у нього мас-медіа, тому це до сьогодні головний інструмент усіх олігархів. Він вливає просто колосальні суми в телеканали «Україна» і «Україна 24». Це не бізнес і не медіа, це просто пропагандистські ресурси в його руках. Усі його заводи та все інше працює зокрема і на те, щоб спонсорувати свої глибокозбиткові ЗМІ.
Другий інструмент олігарха – це «передачі» готівкою. Звісно, я думаю, що в оточенні Зеленського багато хто отримує гроші від Ахметова, зокрема і в уряді, і в парламенті. Ці безпосередні «перекази» різного роду політикам – це другий за важливістю інструмент впливу на владу.
- Яка роль ДТЕКу в економіці України?
ДТЕК – це інфраструктурна компанія. Наприклад, я не чув, щоб вона спорудила чи для неї спорудили якусь нову потужну електростанцію. Це все залишки радянської інфраструктури, які Ахметов «підібрав», будучи частиною угрупування, з якого вийшов і Янукович, наприклад.
Цю установу також використовують як елемент шантажу, коли нам кажуть, типу «от гляньте, ми володіємо електромережами і нас не можна чіпати». Знову ж таки, для мене є дуже дивною позиція наших очільників (як сьогоднішніх, так і попередніх), які не хочуть торкатись цього питання, бо це нібито приватна власність. Але до чого тут приватна власність? Все це було створено на кошти українського народу, абсолютно злочинно відійшло до Ахметова (ми ж пам’ятаємо історію з «Криворіжсталлю») і тепер він цим володіє. Ми бачимо, з яким дисконтом закуповувались тоді всі ці активи. Думаю, ніхто зараз не буде стверджувати, що все відбувалось у законний спосіб. Відповідно, тепер усі бояться відібрати в Ахметова все це назад і вводити якісь механізми зовнішнього управління подібними структурами у критичних ситуаціях, як це є сьогодні. Ми залежні від нашого ворога і агресора у постачаннях електроенергії, тому нам необхідно вилучати такі активи у державне управління. І це все, до речі, передбачено Конституцією України, там прописані відповідні механізми.
Тобто, є отакий ряд «забобонів» серед наших політиків і це дозволяє ДТЕКу бути як механізмом впливу, так і способом витягування грошей із нашого суспільства. А під витягуванням грошей я маю на увазі маніпуляцію тарифами, бо ми ж не бачимо собівартість виробництво електроенергії виробництвами теплогенерації Ахметова. Звідкись же гроші на ЗМІ та маєтки у Європі в нього є, а ми маємо платити установлений тариф. Нагадаю, що він монополіст. По-друге, якщо ви спробуєте підключити до цих мереж якесь підприємство, то ви зіштовхнетесь із неймовірною корупцією. Тобто, це вже такий собі тіньовий шантаж. І все це йде до кишені самого Ахметова.
- Ви вже кілька разів сказали, що усі наші влади постійно «домовлялись» із Рінатом Ахметовим. Чому так?
Завжди простіше співпрацювати, а не воювати
Все так тому, що завжди простіше співпрацювати, а не воювати. Оскільки сам Ахметов завжди був на це «заточений», то йому постійно вдавалось досягти оцієї домовленості. Так було із Порошенком, і при Кучмі, при Ющенку, а з Януковичем – поготів. В Ахметова така особливість, що він завжди щедро ділився, тому й міг домовитись з усіма.
- Чому Ахметов не досяг такої домовленості із Зеленським?
Зараз же так сталось, що у нас виникла неабияка напруженість із енергетикою. Вона просто зайшла в тупик. Очевидно, що зараз Зеленському з одного боку дуже не хочеться підвищувати тарифи для населення, а з іншого боку виходить так, що це і варто було б зробити, оскільки дуже зросли видатки. З іншого боку, я думаю, що багато хто зараз діє таким чином, щоб ускладнити оцей процес «домовляння» між олігархом та президентом. Не знаю, наскільки тут присутня Росія, але частина оточення Ахметова намагається його спровокувати на таку «війну» проти влади. І не безуспішно, мушу зазначити.
По-друге, я ще не пам’ятаю такої відкритої полеміки між нашою владою та олігархом. Так, були спроби при Порошенку і таке інше, але це не можна порівнювати. Різні влади виводили шахтарів на вулиці тощо, але зараз це набагато сильніше, бо в енергетичній галузі сьогодні найбільші проблеми. Це створює найбільші передумови для конфлікту і з боку Зеленського, адже він людина стороння від політики і доволі запальна.
- Вже щонайменше двічі (під час кризи 2008-го року та під час початку російсько-української війни) Ахметов тікав із України або з рідного Донецька. Чи дійсно він є таким «непереможним», як про це кажуть ЗМІ?
Сьогодні Ахметов може втекти з України остаточно
Я думаю, що Рінат Ахметов дуже навіть вразливий, як і будь-який багатій. Я взагалі не бачу проблем із Ахметовим, варто просто відібрати у нього медіа. Це можна зробити різними шляхами, наприклад, визнати його олігархом. Антиолігархічний закон, який ВР прийняла, прямо не дозволяє цього зробити, але можна просто робити наступні кроки, навіть шляхом тих же нових законів. Коротше кажучи, можна розробити якийсь конкретний механізм.
Крім того, треба по-іншому управляти цими ЗМІ. Не Ахметов має призначати директорів чи тим більше втручатись в редакційну політику. Для цього треба просто знайти м’якший спосіб впливу і якось обмежити цю політику. Було б бажання, це можна було б зробити. Та й хто вийде протестувати за Ахметова і свободу слова? На його каналах її ніколи й не було. На користь цієї гіпотези свідчить також ситуація з каналами Медведчука. Думаю, що від незакриття «медведчуківських» каналів до їхньої ліквідації така ж відстань, як і від самого Медведчука до Ахметова. Ніхто не заважає зробити наступний крок і розібратись із цими «героями революцій», які постійно нас обводили навколо пальця. Сьогодні якраз такий час, що Ахметов може втекти з України остаточно.
- А що сам олігарх може протиставити Зеленському в цій боротьбі?
Ахметов може допомогти змістити Зеленського з посади. Ми розуміємо, що жодна революція не відбувалась без того, щоб хтось із олігархів їй не допомагав. І Порошенка ми пам’ятаємо, і всіх решта. З огляду на політику, Ахметов є дуже вразливим. У чому це проявляється? Він не інтелектуал. Він вольова людина, тут без питань, але якогось глибшого розуміння чи, грубо кажучи, «вищої освіти» у нього немає. Судячи з мого із ним спілкування, він далеко не інтелігент, це звичайна людина з Донбасу. І от якщо його витягти на прямий «двобій», то він програватиме. Зараз із ним все ясно – він зібрав Яценюка, Авакова, Гройсмана і так далі. Ми ж розуміємо, що ці люди там зустрілись не випадково, вони всі були в нього «на зарплаті». От, Ахметов їх зараз мобілізував і таким чином намагається напряму вести цю «війну». Раніше його сила була в тому, що він намагався не «світитись», а як тільки він почне говорити і діяти явним чином, він почне програвати. Він, власне, вже програє. Я не кажу, що у результаті він не зможе виграти, але сьогодні, коли він рухає своїх «пішаків», він програє. У них рейтингу «нуль», довіри «нуль» і здатності когось переконати теж «нуль». Я думав, що Разумков виявиться розумнішим, але, як бачимо, ні. Тому наразі оця гра Ахметова є дуже примітивною і так він не зможе потужно атакувати Зеленського.
Проте є ще варіант із Порошенком, а це вже цікавіше. Я впевнений, що вони готові допомагати одне одному, оскільки вони давні бізнесові партнери. Оця лінія є багато більш небезпечною для Зеленського, бо в нас реально існує частина суспільства, яка переконана, що Зеленський та Єрмак – це агенти Кремля, в таке дійсно вірять. Так, на політику Зеленського сьогодні ніяким чином не може вплинути Кремль, тому з цього «патріотичного» боку Ахметов може зайти. Щоправда, якщо Зеленський буде правильно поводитись, то він це нівелює. Він вже показує свій пієтет до проукраїнської та патріотичної частини населення і політиків.
- То чим, на вашу думку, закінчиться ця «війна»?
Я б поставив на те, що Зеленський і Ахметов у певний момент домовляться і «зторгуються»
Якщо брати до уваги нашу сумну попередню історію взаємин Ахметова і влади, я б поставив на те, що Зеленський і Ахметов у певний момент домовляться і «зторгуються». Петро Олексійович теж певний час притісняв Ахметова (згадайте кримінальні провадження щодо нафтогазових активів олігарха), але ж домовились. Єдине що тоді це не обросло шумом, не було ніяких скандалів і у політико-публічну площину це не виходило так, як виходить зараз. Тоді Ахметов просто «поділився» із Порошенком і цим все завершилось. Проте я сподіваюсь, що тепер такого не буде і Зеленський зможе знищити як самого Ахметова, так і таке явище як «олігарх» в Україні.
Тому, скоріш за все, вони домовляться, але хотілося б сподіватись, що ні. Можливо, з’явиться якась третя сила, яка спровокує примирення Зеленського і Ахметова, чи дійсно проженуть Зеленського, оскільки його влада дуже слабка. Таких непрофесійних рішень ми не бачили навіть за часів Януковича, а його команда є доволі чудернацькою. Проте, з іншого боку, його політичні амбіції та інтереси є абсолютно конструктивними: він хоче присадити Ахметова і рухатись якнайдалі від Росії. І такий рух є, просто треба, аби він це довів до кінця.
А загалом треба було би же давно вибудувати «апарат репресій» на базі прокуратури та ДБР, але там немає професіоналів. Правоохоронна система у нас настільки розвалена, що вона не здатна навіть на такий тиск. Власне, тому Ахметов зараз відчуває певний кураж.
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
