Деякі висновки з інтерв’ю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного
Цього тижня видання The Economist опублікувало цікаве інтерв’ю з головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним, в якому прозвучала низка тез щодо того, що ж наразі відбувається на оперативно-стратегічному рівні.
В інтерв’ю є низка тез, які насправді не потребують додаткового пояснення. Це, зокрема, такі твердження:
- противник готує новий наступ, зокрема намагатиметься взяти Київ;
- довіряти підлеглим командирам, лідер і командир – не одне і те саме;
- не боятися ворога, просто нищити його, це робота така;
- ворог намагається добитися перерви в бойових діях, вимучити паузу під будь-яким соусом;
- створити резерви та підготуватися до нового етапу війни.
Водночас є декілька тез, які потребують пояснення. Це твердження про те, що нам потрібні ресурси у 300 танків, 600-700 БМП та 500 гаубиць і про те, що російська мобілізація спрацювала і РФ має резерви у 1,2-1,5 млн осіб, а також триває підготовка 200 тисяч “свіжих” солдатів.
Про танки, БМП і гаубиці. Є такий ресурс Globalfirepower. Він щороку будує рейтинг військової міці держав світу. Україна в рейтингу-2022 – на 22 місті. Якщо зазирнути у першу тридцятку, то там з Європи (звідки недалеко і недовго завозити нам потрібне) присутні Франція (7 місце), Британія (8), Італія (11), ФРН (16), Іспанія (19), Польща (24), Швеція (25) і Греція (27).
Тепер про танки: Головком бажає мати 300, тобто 3 танкові бригади. Так ось ВСІ ЗС Франції мають 406 танків, Британії – 227, Італії – 200, ФРН – 266, Іспанії – 327, Польщі – 863, Швеції – 121 і Греції – 1243. Тобто танки є, але їх не так і багато, щоб одна чи декілька країн передали ЗСУ 300 машин.
З урахуванням організаційних заходів в усіх збройних силах виведено з експлуатації та поставлено на зберігання певну кількість, але тепер їх треба зняти звідти, підготувати до передачі, знайти гроші на оплату, навчити екіпажі, створити запаси боєприпасів та технічних рідин, адаптувати системи зв’язку до наших, доставити й лише тоді… Тобто неможливого тут немає нічого. Це довго. Це дорого: Leopard 2A6 коштує $6,79 млн за штучку, AMX-56 Leclerc – €9,3 млн, Challenger-2 $8,6 млн.
Якщо купляти старіші моделі, то Leopard 1А5 (можна спитати в Канаді, на зберіганні 102 машини, в Іспанії – 48, 425 танків отримала Греція, можна побалакати…, точно щось є й у німців, компанія Rheinmetall, наприклад, має 100 штук, 50 поставить за 6 тижнів, але 105-мм гармата не пробиває сучасної броні російських танків, а німецька броня не витримує 125-мм російських снарядів. Головна проблема – на складах немає снарядів 105-мм.
Ціна за штуку – різна: Греція у квітні 2005 придбала 150 Leopard 1А5 за $99 тисяч за танк, а вже у жовтні 2006 Бразилія – 250 танків по $500 тисяч. Або нічого не зрозуміло, або греки класно торгуються. Ось тут можна взяти танк Leopard 1А5 по 136 тисяч євро за одиницю, але самовивіз з Великої Британії (Shrewsbury, Shropshire). Таке. Там, мабуть, і кермо справа.
Про 500 гаубиць. Той самий Globalfirepower вказує: Франція має 109 САУ/105 причіпних, Британія – 89/126, Італія – 54/108, ФРН – 121/0, Іспанія – 96/140, Польща – 609 /0, Швеція – 48/0 і Греція – 590/669. На хвилиночку, 500 гаубиць – це 27-28 дивізіонів, або ж 6-7 бригад. Їх ще сформувати треба. Німецькі причіпні FH-70 вже воюють за нас. Французькі TRF1 – також.
З цифр видно, до кого звертатися, що саме просити, скільки це буде коштувати. Висновок: Україна не отримає “300/700/500” ні під Новий рік, ні в короткостроковій перспективі. Вже тут слід зрозуміти, що почалася гра “вдовгу”, хто кого перересурсить, так би мовити.
Можна було б пригадати Мінстратегпром, Укроборонпром, але що з них спитати, як з 1991 ніхто всерйоз вітчизняною оборонкою в інтересах зміцнення оборони України не переймався.
Далі – про мобілізацію в РФ та її фактичні результати
Globalfirepower оцінює чисельність осіб призовного віку в РФ в 1,280,887 осіб (віком до 50 років, звільнених з військової служби не пізніше 5 років тому). Тобто є кого призивати. Моніторинг російських інформресурсів показує, що план мобілізації виконаний приблизно на 80%, тобто призвано не 300 тисяч, а 240 тисяч, що для нас особливої різниці не має. Що з цим усім робити?
Далі “бухгалтерія не збігається”. Тому виникає привид для хвилювання – чи пильно слідкує ГУР та супутникове угруповання союзників за тим, що відбувається в оперативних і стратегічних тилах агресора? Поки що наш прогноз – ЗС РФ укомплектують до повного штату свої БТГр, котрі вже всі уведені в операцію. Але що вони будуть робити з залишками особового складу – не зрозуміло поки що. І тому тривожно.
Чому не погоджуємось з тим, що противник здатний сформувати нове та свіже “життєрадісне і вмотивоване” угруповання в 200 тисяч орків? Подивімося на ділянку фронту від Троїцького до Сватове: Ягідне – батальйон 345-го мотострілецького полку Територіальних військ, Сторожівка – рота 10-го танкового полку 6-ї мсд 3-го АК, Преображенне – БТГр 26-го танкового полку 47-ї тд 1-ї ТА, зведений штурмовий загін 6-ї омсбр 5-ї ЗА, стрілецький батальйон 115-го “стрілецького полку мобілізаційного резерву” (це коли крім касок та автоматів нічого не дали) 1-го АК, Нижня Дуванка – батальйон 1486-го мсп ТрВ і загін БАРС 47-ї тд 1-ї ТА, окремий 183-й мсб ТрВ, Покровське – БТГр 25-ї омсбр 6-ї ЗА та БТГр 54-го мсп 6-ї мсд 3-го АК, Нововодяне – БТГр 252-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗА, Кармазинівка – БТГр 21-ї омсбр 2-ї ЗА, Голікове – БТГр 55-ї омсбр 41-ї ЗА та БТГр 201-ї воєнної бази (Таджикістан), Макіївка – мсб 1452-го мсп ТрВ, 5-й загін БАРС 3-ї мсд 20-ї ЗА, Червонопопівка – БТГр 752-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗА, БТГр 54-го мсп 6-ї мд 3-го АК, РТГр 13-го загону БАРС 2-ї ЗА.
Загалом на ділянці довжиною 86 км розгорнуті та ведуть бойові дії сімнадцять батальйонів та дві роти від десяти полків трьох дивізій, чотирьох бригад, двох корпусів, шести армій та одної військової бази від трьох військових округів.
Так і хочеться заочно та риторично спитати у ращистів – “що у вас там коїться? Може вам туди в штаб швидку викликати?”.
Начальник оперативного відділу російських окупаційни військ, отримавши собі такий комплект військ для планування застосування, мав застрелитися. І тут знову виникає риторичне запитання, але уже для нашої, української аудиторії – “Ви певні, що керманичі, котрі ось так планують застосування наявних сил та засобів на 86 км фронту, якось інакше та більш ефективніше спланують це для фронту на 1000 км?” Пенсіоніформбюро має великі сумніви.
Росія явно перебільшує свої “успіхи” у проведенні “часткової мобілізації”. Наче як навмисно саме для такого випадку своєрідне “попередження” рашистам залишив мудрий японський адмірал Ісороку Ямамото, головнокомандувач Японським флотом в 2-й світовій війні, який свого часу промовив: “嘘をつき始めたら、すでに戦争に負けたと考えてください”. Ця ієрогліфічна фраза означає “Якщо ви почали брехати, вважайте, що війну ви вже програли”.
Віктор КЕВЛЮК, спеціально для Defense Express
