Міністерство оборони Білорусі все ж підтвердило, що носіями ядерних вільнопадаючих бомб, які РФ пообіцяла розмістила у країні, будуть штурмовики Су-25. До цього інформація саме про цей літак у ролі носія так званих “спецбоєприпасів” сприймалась скоріше як результат зустрічі маразму із деменцією – диктаторів Лукашенка та Путіна.
Більше того, доволі значний час російські та білоруські ЗМІ писали, що мова йде про фронтовий бомбардувальник Су-24, який у СРСР міг виконувати такі задачі. Але тепер офіційно у Мінську зазначили, що пілоти саме Су-25 вже готові та навіть показали інтерв’ю з пілотом.
Тобто Білорусь дійсно отримала у якості повітряних носіїв ядерної зброї одноразові літаки з пілотами-смертниками. Бо у СРСР штурмовик Су-25 не розглядався як носій ядерного озброєння взагалі. Адже це дозвукова машина з доволі значними обмеженнями по маневровим характеристикам.
А методологія використання ядерних боєприпасів полягає у високошвидкісному маловисотному прольоті у зону скидання, виконання імельману та відхід у зворотний бік на максимально можливій швидкості. Останнє було потрібно для того, щоб пілот вийшов із зони ураження ядерного вибуху.
Зокрема спеціально для цього навіть фронтовий бомбардувальник Як-28 створений у 50-х роках мав максимальну швидкість у 1830 км/год. Су-24, який з’явився у 70-х, мав 1700 км/год, а на малих висотах до 1400 км/год. Зараз у РФ його замінює Су-34 з параметрами 1400-1900 км/год в залежності від висоти. Тобто всі реальні носії ядерних бомб у СРСР з 60-х років були надзвуковими машинами з форсажними режимами роботи двигуна.
У Су-25 з безфорсажними одноконтурними Р-95Ш максимальна швидкість – до 974-984 км/год, при цьому машина має малу тягоозброєність. Альтернативою звісно був високошвидкісний політ на значній висоті, реалізація якого вже у 50-х роках вважалась вкрай сумнівною з точки зору реалізації.
Й взагалі відносно Су-25 та ядерного озброєння вдалось знайти лише одну згадку, що так, цей літак випробовувався під цю задачу під час випробувань передсерійних машин. Але таке випробування згадується, як “екзотика”, бо сама машина розроблялась якраз для умов без’ядерного конфлікту (інакше взагалі немає потреби у точковому знищенні противника).
Тобто конструктивно Су-25 може підняти ядерну авіаційну бомбу типу РН-40 потужністю 30 кілотонн, бо її штатними носіями були МиГ-23 та МиГ-29, але безпечно відійти після її скидання – більш ніж сумнівно.
Більше того, на самому Су-25, який демонструється за плечем білоруського пілота, не змінено фарбування на так званий “білий протиатомний”, який має захистити літак від світлового випромінювання під час ядерного вибуху. Тобто білоруські штурмовики Су-25 з пілотами переведені у розряд одноразових.
