Голова політичної партії «Сила і Честь», ексголова СБУ, ексначальник Головного управління розвідки Міноборони України, ексзаступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — полковник Ігор Смешко у своєму блозі на УП написав:
Оцінка подій навколо проведення 10 січня цього року позачергової сесії Ради колективної безпеки “Організації договору про колективну безпеку” (ОДКБ) дозволяє констатувати наступне:
– будь-які можливі соціально-політичні кризи в країнах-членах ОДКБ – Росії, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Киргизстані, Таджикистані – будуть розглядатися як прямі загрози безпеці для цих країн-учасників ОДКБ;
– незалежно від причин і характеру таких криз, вони апріорі будуть в ОДКБ вважатися інспірованими ззовні і, відповідно, стануть приводом для безпосереднього і оперативного втручання “колективних миротворчих сил ОДКБ”, а по суті – прихованої інтервенції російських військ;
– у подальшому оперативне планування, процедурні і технічні моменти, пов’язані із колективною взаємодією країн-членів ОДКБ, будуть постійно вдосконалюватися, а силові дії можуть, бути превентивними;
– стійка ідеологічна і пропагандистська прив’язка будь-яких незвичайних ситуацій в країнах-членах ОДКБ до, так званих, “кольорових революцій” і “технологій Майдану” недвозначно вказує на те, де цей блок авторитарних, по суті, країн (за винятком Вірменії) буде шукати “винних” у власних соціально-економічних і внутрішньо-політичних проблемах, а також кого апріорі буде визначати “ворожими силами”, винними у власних проблемах.
Слід зазначити, що все це відбувається на тлі подальшого посилення військово-політичної взаємодії між Москвою і білоруським керівництвом, яке внаслідок жорстокого придушення політичної опозиції делегітимізувало себе всередині країни та за її межами і остаточно потрапило під повний контроль Кремля. Зокрема, виступаючи на розширеному засіданні колегії МЗС Росії 18 листопада 2021 року президент Путін наголосив, що “Росія безумовно продовжить лінію на зміцнення зв’язків і поглиблення інтеграційних процесів з Білоруссю”.
Реалізація масштабних планів Москви, що передбачає глибоку уніфікацію законодавчого простору двох країн, має призвести до створення спільної російсько-білоруської держави, яка має повноцінно функціонувати вже з початку 2024 року.
Амбітна програма Кремля передбачає створення єдиних ринків газу і нафти; формування єдиних принципів оподаткування, промислової та сільськогосподарської діяльності; єдину політику у кредитно-фінансовій та банківській сферах, інтеграцію платіжних систем; узгоджене регулювання об’єднаних ринків електроенергії і транспортних послуг тощо. Всього – 28 галузевих програм.
Обидві сторони ще більше поглиблюють відносини між своїми спецслужбами, в тому числі з метою “забезпечення безпеки Союзної держави”. Водночас передбачається, що до початку 2024 року у повній мірі почне функціонувати спільний кордон РФ і Білорусі. Військова доктрина Союзної держави має суттєво “підвищити рівень узгодженості оборонної політики, своєчасно адаптувати завдання міністерств оборони з урахуванням змін військово-політичної обстановки, що відбуваються в регіоні”. Нещодавнє продовження оренди Росією військових об’єктів на території Білорусі перетворилося на постійно діючий елемент у спільній оборонній стратегії Мінська і Москви.
Анонсовано створення єдиної системи підготовки військових спеціалістів військово-повітряних сил та протиповітряної оборони. Мета – завершення розбудови інтегрованих і боєздатних російсько-білоруських збройних сил під назвою “регіональне угруповання військ” та під ідеологічним контролем і управлінням з боку Москви на всіх його рівнях.
Окрім цього, до 2024 року в Білорусі може бути завершене створення всієї необхідної інфраструктури для можливого повномасштабного розгортання російської армії. Ця інфраструктура додатково до вже існуючої включатиме обладнані аеродроми для важких багатоцільових і ударних безпілотників, сучасних винищувачів і бомбардувальників дальньої дії – потенційних носіїв ядерної зброї. Тим більше, що в листопаді минулого року Лукашенко вже заявив, що він може звернутися до Росії з проханням розмістити в Білорусі російську ядерну зброю для “спільного протистояння Заходу і НАТО”. Це на тлі постійного переміщення підрозділів збройних сил РФ поблизу наших кордонів можна розуміти – що проти України також.
Обидві країни активно продовжують і курс на подальше “планове” узгодження своїх дій у зовнішньополітичній сфері на 2022-2023 роки. В рамках програми, затвердженої 10 листопада 2021 року під час спільного засідання колегій міністерств закордонних справ Росії і Білорусі, була висунута пропозиція про утворення спільної “дипломатичної служби Союзної держави”. На практиці це означатиме поглинання білоруської дипломатії російською.
В цілому, можна прогнозувати, що при збереженні сьогоднішніх тенденцій Білорусь до 2024 року де-факто втратить основні ознаки державного суверенітету і добровільно змінить свій сьогоднішній статус зовнішньополітичного і оборонного “партнера” Росії на практично “васальну залежність” від неї.
Виходячи з викладеного, можна зробити висновок про те, що ситуація на наших кордонах буде ускладнюватися і загрози нашій національній безпеці та обороні в перспективі лише зростатимуть. Нові елементи, пов’язані із посиленням взаємодії країн-членів ОДКБ і курсом Росії на поглинання Білорусі ведуть до суттєвого погіршення геостратегічного становища України. Відповідно, це вимагатиме від нашої держави більш адекватного реагування на нові загрози.
І головним елементом цього реагування має стати всебічне посилення чотирьох основних елементів нашої власної державної сили: ЕКОНОМІКИ, АРМІЇ, ДИПЛОМАТІЇ та ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ. Із чітким розумінням того, що Український Народ давно вже готовий до цього. І він – не підведе. Але це посилення може стати неможливим у разі незмінності нинішнього стану кадрової політики, некомпетентності і непрофесіоналізму нашого вищого політичного керівництва, а також високого рівня корумпованості політичної влади в країні.
