«Стамбульська конвенція в Україні не працюватиме»: правозахисник

Вчора, 20 червня, Верховна рада підтримала ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, більш відомої як Стамбульська конвенція. «За» проголосували 259 народних депутатів, «проти» – 4, «утрималися» – 25.

Ратифікація Стамбульської конвенції вважається “маркером цивілізованості”. Щоправда, це рішення має і свої «підводні камені». Воно відкладалося багато років – зокрема, через позицію Всеукраїнської ради церков, яку обурило відокремлення терміну «ґендер» від біологічної статі. Крім того, юристи часто стверджують про невідповідність Конвенції та українського законодавства.

Про переваги та недоліки Стамбульської конвенції журналісту ІА «ПІКА» розповів правозахисник Євген Захаров.

Про це він розказав у коментарі для ІА «ПІКА».

Чи працюватиме Стамбульська конвенція в Україні?

На мою думку, найбільша проблема Стамбульської конвенції – це не якась невідповідність до законів України чи визначення поняття «ґендер», вона набагато глибша. По-перше, від цього документу очікують надто багато. Люди думають, що якщо її прийняли, то вона одразу ж запрацює. Ухвалення Конвенції дає певні можливості для контролю над сімейним насильством та моніторингом, але не більше.

А друга проблема ще глибша – умови Конвенції розходяться із суспільною свідомістю, тому вона не буде працювати в Україні. Уявлення та світогляд наших громадян дуже відрізняються від пунктів цього документу. Ясна річ, не всіх, але переважної більшості. Як пояснити середньостатистичній жінці з українського села, що «ґендер» і «стать» – це різні речі? Чи як пояснити, що тепер її дитині у школі будуть викладати новий предмет із ґендерно-нейтральним підходом? Суспільство просто цього не сприйме.

Загалом, у нас завжди, коли ухвалюються якісь надто ліберальні закони, які не сприймає суспільна свідомість, то вони просто не працюють. Звісно, закон має бути на крок попереду суспільної свідомості, аби «підтягувати» рівень цивілізованості соціуму. Але тут мова йде про два, а може й три кроки вперед, а це надто багато.

Чи достатньо української законодавчої бази, аби ефективно запобігати насильству над жінками?

«На папері» достатньо, але навіть те, що є, не працює, як мало б. А ратифікація Конвенції відкидає нас ще далі від цього. Просто тепер від Нацполіції будуть вимагати певних дій, які мають запобігати таким злочинам і дуже часто реальні випадки насильства будуть приховуватись, як і раніше, а інші моменти, набагато м’якші, будуть висвітлюватись як злочини.

Яким чином ми можемо вберегти українських жінок від домашнього насильства?

Ексклюзивні новини у нашому Телеграм-каналі! ! Приєднуйтесь! https://t.me/pika_net_ua

Для того, щоб ми вирішили таку проблему, має змінитись наше ментальне ставлення до неї. Тобто, мають відбутись зміни у нашій свідомості і поки цього не буде, якогось прогресу в цьому питанні годі й очікувати. Тому тут має бути проведена правильна соціальна та інформаційна політика, яка зможе донести до людей цю проблематику. А в нас досі є люди, які вважають, що сварку не варто виносити з дому, наприклад. Навіть коли мова йде про кримінальні злочини. Інші люди мають ще одну дилему: або не втручаються, бо це не їхня справа, або втручаються вже тоді, коли стало надто пізно. Ось ці речі треба пояснювати як дорослим, так і дітям. Це дуже приватний момент і за ним неможливо встежити за допомогою закону чи Конвенції. Тому тільки соціальні акції та інформаційна пропаганда (в хорошому розумінні цього слова) дійсно можуть знизити рівень домашнього насильства в Україні.

Більше ексклюзивних новин читайте за посиланням: