«Дуже хочеться відповісти на ракети, які летіли на нас»: як нам вибудовувати стосунки з Білоруссю після війни

Нещодавно лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська в інтерв’ю каналу “Настоящее время” заявила, що Київ від російських окупантів врятував саме її народ. 

“З перших днів війни білорусь стала співагресором. Ми витратили багато часу, щоб пояснити і західним країнам, і Україні насамперед, що режим лукашенка та білорусь – це зовсім різні речі. Білоруси проти війни, ми не підтримуємо це вторгнення. лукашенко – колаборант. Він надав наші території для запуску ракет та військової техніки. Але білоруси показали вкотре свою мужність. Багато в чому завдяки їм припинився напад на Київ із боку білорусі. Російська армія не почувалася комфортно на наших землях”, – заявила вона.

Така заява неабияк обурила українське суспільство і їй одразу ж пригадали колони техніки, які йшли на Київ з Білорусі, та понад 800 крилатих ракет, які вдарили по Україні з території цієї держави.

Про те, чому Тихановська зробила таку заяву і як нам варто будувати стосунки з білорусами, розповів директор Центру суспільно-інформаційних технологій і політолог Валерій Димов.

Про це він розказав у ексклюзивному коментарі для ІА «ПІКА».

  • Чому Тихановська так сказала?

Думаю, вона зробила таку заяву для того, щоб частково виправдати Білорусь. Вона намагається відділити білоруський народ від влади. Саме на тлі режиму путінського «гауляйтера» лукашенка Тихановська хоче показати, що вона є обличчям, знаменом і «хоругвою» тієї частини народу Білорусі, який проти тієї ролі, яку лукашенко обрав для своєї країни у цій війні. Це роль сателіта і «рейхскомісаріату» росії. Насправді, так часто буває в історії, коли певною мірою легітимізовані структури стають актуальними на тлі провалів влади Так само й тут: лукашенко сам себе знищив і Тихановська намагається конвертувати недовіру до нього з боку народу. Після нашої перемоги люди в Білорусі точно запитають, хто за цим стояв і таке інше, тому на цьому й хоче зіграти Світлана Тихановська.

Але насправді справжнім «флагманом» в цьому процесі стане батальйон імені Калиновського. Це сотні хлопців та дівчат, які воюють за Білорусь і допомагають Україні протистояти російській агресії. Саме вони будуть осердям нової Білорусі та саме до них буде звертатись їхній народ після війни.

  • Як нам варто вибудовувати стосунки з Білоруссю після перемоги?

Я сам собі ставив це питання. З одного боку, ми маємо відповісти на всі ці ракети і вторгнення. Іншими словами, якщо із Мозиря летять ракети у Васильків, то й ми маємо якось знищити нафтопереробний завод у Мозирі. Це б дуже підкосило союзника нашого ворога.

Але в історії наших суверенних народів немає випадків, коли ми б боролись одне проти одного. Тому я вважаю, що не варто й починати. Тим більше, що такий сценарій дуже потрібний путіну. Якби йому вдалось покласти життя білорусів за свої інтереси, це б йому допомогло. А факт є таким, що війна в цій країні непопулярна, тому, до речі, лукашенко й «виляє хвостом» і не вступає у війну відкрито. Серед білорусів є багато людей, які підтримують Україну, але вони не можуть виходити на якісь демонстрації через режим. Проте білоруси ведуть партизанську війну, внаслідок якої деякі люди отримують по 10-15 років ув’язнення, а дехто взагалі ризикує отримати смертну кару.

Ексклюзивні новини у нашому Телеграм-каналі! ! Приєднуйтесь! https://t.me/pika_net_ua

Тому я вважаю, що після війни нам буде необхідно «відділити зерно від полови», тобто прибічників злочинного режиму від громадян Білорусі, які складуть кістяк нової держави. І тоді ми зможемо будувати нові добросусідські стосунки як дві суверенні держави. Як би нам не хотілось дати адекватну відповідь за ті ракети, які падали нам на голови, цього робити не варто. І прикладом моїх слів можуть стати наші сучасні сосунки з Польщею – ми забуваємо всі історичні чвари і дійсно будуємо нові, дуже міцні дружні й партнерські стосунки.

Більше ексклюзивних новин читайте за посиланням: